Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 5 листопада 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 30 вересня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз

9.06.2003 року за ч. 1 ст. 309 КК України та

на підставі ч. 4 ст. 70 КК України на 6 років

позбавлення волі, постановою Жовтневого районного

суду м. Харкова від 4.03.2008 року звільнено

умовно-достроково на 11 місяців 8 днів,

засуджено за ст. 395 КК України на 3 місяці арешту.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, знаючи про те, що на нього згідно постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 4.03.2008 року був накладений адміністративний нагляд строком на 12 місяців, не повідомив органам міліції про зміну свого місця проживання. Так, він 21.03.2008 року самостійно залишив місце свого проживання в АДРЕСА_1, виїхав і став проживати у м. Харкові. При цьому не являвся для реєстрації у Вовчанський райвідділ внутрішніх справ.

У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначається, що суд неправильно застосував до ОСОБА_1 ст. 71 КК України та призначив занадто м’яке покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону. неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у скоєному злочині та правильності кваліфікації його дій за ст. 395 КК України у касаційному поданні не оспорюєється.

Проте, суд при призначенні покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків в порушення ч. 4 ст. 71 КК України призначив засудженому покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі, що є меншим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, яке становить 11 місяців 8 днів.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 9.07.2003 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на 6 років. Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 4.03.2008 року ОСОБА_1 було звільнено умовно-достроково на 11 місяців 8 днів. Отже, невідбута частина покарання складає 11 місяців 8 днів.

Таким чином, суд призначаючи покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків неправильно застосував ст. 71 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо при новому розгляді справи винуватість ОСОБА_1 буде доведена у повному обсязі, то призначене йому покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 395. 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 30 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.