Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову в.о. прокурора Приморського району м. Одеси від 20 серпня 2008 року про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2008 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни,

Із постанови в.о. прокурора Приморського району м. Одеси від 20 серпня 2008 року вбачається, що кримінальну справу відносно ОСОБА_1 порушено у зв’язку з тим, що вона, 23 вересня 1999 року, будучи службовою особою, інженером – інвентирізатором відділу технічної інвентирізації КП "ОГБТІ і РОН", в порушення інструкції "Про порядок проведення технічної інвентирізації житлового фонду" від 15 липня 1997 року, без виходу на місце розташування об’єкта, без вивчення документів, які стосуються інвентирізації, склала і видала технічний паспорт на ім’я ОСОБА_3 на АДРЕСА_1, в який внесла дані, які не відповідають дійсності.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальної справи мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до її порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. У зв’язку з цим просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_2, який заперечив проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що його слід залишити без задоволення за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді на досудових стадіях процесу скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Мотивуючи своє рішення про порушення кримінальної справи прокурор послався на те, що 23 вересня 1999 року ОСОБА_1 будучи службовою особою інженером – інвентирізатором відділу технічної інвентирізації КП "ОГБТІ і РОН" вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України.

Згідно примітки до ст. 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, місцевого самоврядування, на державних чи комунальних унітарних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані із виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.

Проте, як убачається із довідок КП "Одеське міське бюро технічної інвентирізації та реєстрації об’єктів нерухомості" (КП "ОГБТІ і РОН") ОСОБА_1 була прийнята на роботу 3 жовтня 1994 року (Наказ № 31 від 3.10.1994 р.) спеціалістом 1 категорії, а з 6 листопада 2006 року переведена на посаду начальника відділу технічної інвентирізації №2 (Наказ № 119-К від 6.11.2006 р.).

Таким чином на момент складання і видачі технічного паспорту на ім’я ОСОБА_3 на АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не була службовою особою, оскільки працюючи на посаді спеціаліста 1-ї категорії ОСОБА_1 ні постійно, ні тимчасово не виконувала функції представника влади, а займана посада не була пов’язана з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій.

Крім того, із наявного у справі копії технічного паспорту вбачається, що він складений ОСОБА_1, перевірений бригадиром Безчасним А.Л. та завірений посадовою особою-начальником КП "ОГБТІ і РОН" Кузнєцовим М.С.

За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що у прокурора не було достатніх приводів і підстав до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 і правильно скасував його постанову від 20 серпня 2008 року про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, з чим обгрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову в.о. прокурора Приморського району м. Одеси від 20 серпня 2008 року про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2008 року – без зміни.