Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Заголдного В.В., Скотаря А.М.

за участю прокурора – Парусова А.М.

розглянула у судовому засіданні 11 листопада 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму

засуджено за ч.2 ст. 191 КК України на 2 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права займати посади, пов’язані із розпорядчо-господарськими функціями.

Із застосування ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців з покладенням обов’язків, передбачених п.п.2-4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, працюючи головним економістом сектору підтримки операцій клієнтів малого та середнього бізнесу відділення №36 (Б) ВАТ "АБ Укргазбанк" та виконуючи за сумісництвом обов’язки начальника відділення, у травні 2009 року шляхом зловживання службовим становищем заволоділа належними клієнту банка ОСОБА_2 грошима у сумі 15 000 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд необгрунтовано звільнив засуджену від відбування додаткового покарання з випробуванням.

Порушує питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого подання, розглянувши матеріали справи та подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи із змісту ч.1 ст. 75 та ст. 77 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням стосується тільки призначеної судом основної міри покарання, а призначені судом додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу підлягають реальному виконанню, про що суд повинен зазначити у резолютивній частині вироку.

Призначивши ОСОБА_1 крім основного покарання ще й додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із розпорядчо-господарськими функціями, суд не зазначив у вироку, від відбування якого саме покарання з випробуванням необхідно звільнити засуджену.

Отже, суд допустив порушення вимог кримінального закону, внаслідок чого вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, у процесі якого вказаний недолік необхідно усунути у передбаченому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.