Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше судиму за корисні злочини,

останній раз 20 червня 2003 року за ч.3 ст. 186,

ч.3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі,

засуджено за ст. 395 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 510 грн. штрафу.

На підставі п."б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, перебуваючи під адміністративним наглядом, який встановлений постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 червня 2008 року терміном 1 рік, з покладенням на неї ряду обмежень, в тому числі залишати межі району за місцем проживання без дозволу органу міліції, що здійснює адміністративний нагляд, 9 серпня 2008 року самовільно покинула своє місце проживання у с.Покровщина Гребінківського району.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону. Вказує на необгрунтоване призначення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 69 КК України. Зазначає про безпідставне застосування до засудженої акту амністії, оскільки вона має більше двох судимостей за вчинення тяжких злочинів. Стверджує, що суд не навів у вироку підстав застосування до ОСОБА_1 акту амністії.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п."б" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, амністія не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимостей за вчинення тяжких злочинів згідно з КК України 1960 (2001-05) року, вчинення тяжких, особливо тяжких умисних злочинів згідно з КК України (2341-14) 2001 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була раніше неодноразово судима: 2 серпня 1996 року за ч.3 ст. 140 КК України 1960 року; 22 жовтня 1998 року за ч.1 ст. 142 КК України 1960 року та 20 червня 2003 року за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України 2001 року. А згідно з вимогами ст. 7-1 КК України 1960 року та ст. 12 КК України 2001 року вчиненні нею злочини є тяжкими.

Проте, місцевий суд, в порушення положень вказаного закону, звільнив ОСОБА_1 від призначеного їй покарання на підставі акту амністії.

За таких обставин, вирок місцевого суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону не може вважатись законним і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені порушення закону та постановити обгрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.