Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Заголдного В.В., Скотаря А.М.

за участю прокурора – Яковенко Р.І.

захисника - ОСОБА_1

засудженого – ОСОБА_2

розглянула у судовому засіданні 11 листопада 2010р. в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2010р.

Даним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не судимого

виправдано за ч.4 ст. 296 КК України за відсутністю в його діях складу злочину і засуджено за п.7 ч.2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого на користь ОСОБА_3 для відшкодування матеріальної та моральної шкоди 55 357 грн. 38 коп.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ним у стані алкогольного сп’яніння у мікрорайоні "Балашівка" м. Кіровограда такого злочину.

11 вересня 2009р., приблизно о 22 год. 25 хв., ОСОБА_2 зайшов у приміщення кухні АДРЕСА_1, де непомітно взяв кухонний ніж.

На вимогу господарів ОСОБА_2 залишив приміщення будинку, але почав заглядати у вікно кухні, у зв’язку з чим син господарів будинку – ОСОБА_3 відчинив вхідні двері будинку і зробив засудженому зауваження.

У відповідь на це ОСОБА_2 із хуліганських мотивів вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 шляхом нанесення йому зазначеним ножем удару у ліву частину грудної клітини.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд необгрунтоввно виправдав ОСОБА_2 за ч.4 ст. 296 КК України, і, крім того, призначив йому за п.7 ч.2 ст. 115 КК України занадто м’яке покарання.

Порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник наводить доводи про те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно і однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у ній залишилися не спростованими показання засудженого про те, що у зазначений у вироку час він не знаходився на місці злочину, судом не дано належної оцінки зібраним у справі доказам.

Ставить питання про скасування вироку та направлення справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, захисника та засудженого, котрі підтримали скаргу і заперечували проти задоволення подання, прокурора, яка підтримала подання і заперечувала проти задоволення скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи подання і скарги, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно і однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи є необгрунтованими.

Як з’ясовано матеріалами справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність засудженого у вчиненні ним умисного вбивства потерпілого відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і, зокрема, даними, що містяться у показаннях потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, протоколах огляду місця події, особистого огляду ОСОБА_2 та його речей, пред’явлення осіб для впізнання, очних ставок, висновках проведених у справі експертиз.

Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що після 22 год. 11 вересня 2009р. засуджений знаходився не на місці злочину, а зовсім у іншому місці спростовані показаннями потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, якими встановлено, що 11 вересня 2009р., приблизно о 22 год., вони побачили у кухні їх будинку саме ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп’яніння. На їх запитання, чому він там знаходиться, ОСОБА_2 вийшов з кухні і пішов за будинок, але почав заглядати у вікно. Потерпілий ОСОБА_3, відчинивши вхідні двері кухні та запитавши ОСОБА_2, що він робить, майже відразу зачинив двері і, тримаючись руками за груди, став падати. Побачивши у ОСОБА_3 на грудях кров, вони викликали швидку допомогу та працівників міліції.

Ці свої показання потерпіла ОСОБА_3 і свідок ОСОБА_4 підтвердили при проведенні очних ставок із ОСОБА_2.

При пред’явленні їм для впізнання ОСОБА_2 вони впізнали в ньому саме ту особу, яка у вечірній час 11 вересня 2009р. перебувала у них на кухні, а потім вийшла з кухні і заглядала у вікно.

Показаннями працівників міліції ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з’ясовано, що після затримання біля 23 год. 11 вересня 2009р. на вул. Котовського у стані сильного алкогольного сп’яніння ОСОБА_2 у нього було знайдено та вилучено ножа, а на його одязі були виявлені схожі на кров плями.

Потерпіла ОСОБА_3 і свідок ОСОБА_4 при пред’явленні для впізнання вилученого у ОСОБА_2 ножа впізнали у ньому саме належного їм ножа.

За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 сталася від гострої крововтрати, яка розвинулася внаслідок колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені.

Як вбачається із висновку судово-цитологічної експертизи, на клинку вилученого у ОСОБА_2 ножа виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_3.

Матеріали справи свідчать, що колото-різане поранення грудної клітини було заподіяне потерпілому вилученим у ОСОБА_2 ножем, а, отже, наведені у касаційній скарзі захисника доводи про те, що у справі не встановлено, яким саме ножем було вчинено злочин, позбавлені підстав.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази, в тому числі і ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі захисника, та давши їм належну оцінку в їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним за викладених у вироку обставин злочину, за який його засуджено.

Те, що на кухні в будинку потерпілого та на вилученому у ОСОБА_2 ножі не виявлено слідів рук засудженого, а на руках ОСОБА_2 і на його куртці не виявлено слідів крові потерпілого, як це зазначає у своїй касаційній скарзі захисник, не спростовує правильності висновків суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину.

Дії засудженого за п.7 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство із хуліганських мотивів, кваліфіковані вірно.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 також було пред’явлене обвинувачення за ч.4 ст. 296 КК України у тому, що він 11 вересня 2009р., приблизно о 22 год. 25 хв., грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, без дозволу господарів пройшов через незачинену хвіртку та територію домоволодіння у приміщення кухні АДРЕСА_1. Усвідомлюючи, що він перешкоджає нормальному відпочинку у нічний час господарів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також зухвало реагуючи на їх правомірні зауваження, з наміром на продовження хуліганських дій та із застосуванням спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень предмета, він взяв з кухонного столу ніж. Проявляючи особливу зухвалість, ОСОБА_2, вийшовши з будинку у двір, не залишив домоволодіння, а, продовжуючи демонструвати зневагу до громадського порядку та правил поведінки і моральності, став зазирати у вікна будинку.

Суд при розгляді справи дійшов висновку, що пред’явлене у цій частині обвинувачення не знайшло свого підтвердження, а тому виправдав ОСОБА_2 за ч.4 ст. 296 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Такі викладені у вироку висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і є належним чином мотивованими та обгрунтованими.

Отже, наведені з даного приводу у касаційному поданні доводи позбавлені підстав.

Покарання засудженому призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

При цьому судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, такі дані про його особу, як те, що він раніше не судимий, був зайнятий суспільно-корисною працею і позитивно характеризувався, а також обтяжуючу його покарання обставину – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Тому підстави для скасування постановленого щодо ОСОБА_2 вироку за м’якістю призначеного йому покарання, як про це поставлене питання у поданні прокурора, відсутні.

Матеріалами справи встановлено, що неправильного застосування кримінального закону або порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування чи зміну вироку, судом у справі не допущено.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постановлений щодо ОСОБА_2 вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2010р. – без зміни.