Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 5 листопада 2008 року .

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області,

громадянина України, несудимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 300 грн. 48 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 20 травня 2008 року близько 17-ої години з метою заволодіння грошима, взявши з дому кухонний ніж, прийшов до будинку ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_1, де, погрожуючи розбиттям вікон, примусив ОСОБА_2 відчинити вхідні двері будинку. Зайшовши до будинку, ОСОБА_1 почав погрожувати ОСОБА_3 ножем та вимагати від неї гроші, при цьому кухонним ножем проколов праву руку потерпілої, порізав голову та завдав декілька ударів кулаком по голові, ногам тулубу останньої. Заволодівши грошима у сумі 250 грн., ОСОБА_1 пішов додому.

Крім того, 20 липня 2008 року близько 13-ої години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в домоволодінні ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, за обставин, детально викладених у вироку, на ґрунті особистих стосунків умисно завдав потерпілому ОСОБА_5 близько 5 ударів кулаками в обличчя, 5 ударів ногою по ногах та один удар по тулубу. ІНФОРМАЦІЯ_2 року від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1, порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому посилається на те, що суд, на порушення вимог ст. 334 КПК України, у мотивувальній частині вироку не вказав, які саме тілесні ушкодження засуджений спричинив потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а також не вказав чи перебувають отримані останнім тілесні ушкодження у причинному зв’язку із настанням його смерті. Також зазначає, що, навівши у вироку показання ОСОБА_1 та свідків по справі, суд їх не проаналізував та не дав їм належної оцінки, а також взагалі не послався на показання потерпілої ОСОБА_2 Вказує на те, що, не призначивши ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України обов’язкове додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статті, – конфіскацію майна, суд ніяким чином не мотивував свого рішення, а також не вказав у вироку як обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочину стосовно особи похилого віку. Крім цього, прокурор вважає що, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, їх суспільну небезпечність, дані про особу засудженого, який ніде не працював і не навчався, вів аморальний спосіб життя, негативно характеризується за місцем проживання, у місцевого суду не було підстав призначати ОСОБА_1, по суті, мінімальне покарання, встановлене в санкції статей інкримінованих йому злочинів.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону при призначенні покарання ОСОБА_1 не дотримався.

Так, мотивуючи у вироку призначення засудженому покарання, суд послався на те, що враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, що ОСОБА_1 раніше не судимий, вчинив один із злочинів у стані алкогольного сп'яніння, негативно характеризується за місцем проживання. В якості обставини, яка пом'якшує покарання суд визнав щире каяття.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 20 травня 2008 року вчинив розбійний напад на ОСОБА_2, який за законом віднесений до особливо тяжких злочинів, а 20 липня 2008 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно заподіяв ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, тобто вчинив тяжкий злочин; за місцем проживання характеризується негативно.

Наведеним обставинам суд належної оцінки не дав та призначив засудженому покарання, яке, хоча і не виходить за межі, встановлені відповідними статтями Кримінального кодексу (2341-14) , за які його засуджено, але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості, про що обґрунтовано зазначено у касаційному поданні.

Крім цього, санкцією ч. 3 ст. 187 КК України передбачено обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

У відповідності до вимог кримінального закону за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може не призначати додаткового покарання у виді конфіскації майна, що передбачене в санкції статті Особливої частини як обов'язкове.

Цих вимог закону суд також не дотримався.

Так, не призначивши засудженому за ч. 3 ст. 187 КК України обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд це своє рішення у вироку взагалі не мотивував, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі наявні у справі докази, дати їм належну оцінку у вироку з дотриманням вимог ст. 334 КПК України та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити ОСОБА_1 покарання, яке б відповідало вимогам ст. 65 КК України, оскільки призначене засудженому покарання за своїм розміром є явно несправедливим через його м'якість.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 5 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.