Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 09 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 05.02.1999 року за ст. 81-1, ч.3 ст. 141, ч.2 ст. 142 КК України 1960 року на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- 13.10.2000 року за ч.3 ст. 144, ч.3 ст. 42 КК України 1960 року на 7 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, звільненого 25.11.2005 року по відбуттю покарання,

засуджено:

- за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього належного йому майна.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

У ніч на 18 вересня 2007 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які засуджені за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 309 КК України, вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 31.07.2008 року, а також з іншими особами, щодо яких справа виділена в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, на автомобілях "Honda CRV" під керуванням ОСОБА_6 та "ГАЗ-33020" під керуванням ОСОБА_8, який засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України, вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 31.07.2008 року, прибув на АДРЕСА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та інші особи проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_2, залишивши ОСОБА_8 чекати в автомобілі "ГАЗ-330220", після чого через незамкнені двері зайшли до жилого будинку, де напали на ОСОБА_10 При цьому один із зазначених вище осіб погрожував їй предметом, схожим на обріз мисливської рушниці, та пред'явив вимогу про передачу йому наявних у будинку коштовностей та грошей. У цей час інші учасники групи шукали в будинку гроші й інші цінності та, заволодівши майном ОСОБА_10 на суму 100 грн., покинули домоволодіння.

У цю ж ніч ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також іншими особами на тих же автомобілях прибув на вул. Східну в с. Трудолюбівка, де ОСОБА_8 залишився в автомобілі, а інші проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_3, де напали на ОСОБА_11, який, побоюючись застосування щодо нього насильства, небезпечного для життя та здоров'я, вибіг з території домоволодіння з метою покликати на допомогу сусідів й рідних. У цей час на територію домоволодіння зайшов родич ОСОБА_11 - ОСОБА_12, і на нього напали ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші особи, при цьому інша особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, демонструючи предмет, схожий на обріз рушниці, завдав ОСОБА_12 удар в область лівого вуха, від якого останній впав на землю, й почав вимагати належний ОСОБА_12 мобільний телефон, а інша особа, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стали бити потерпілого ногами по тулубу й іншим частинам тіла. В ході побиття один із нападників вирвав з рук ОСОБА_12 мобільний телефон "Nокіа-1112", спричинивши матеріальну шкоду на суму 420 грн., а інша особа погрожувала предметом, схожим на обріз рушниці, й не давала встати з землі. У цей час з будинку вийшли ОСОБА_1 й ОСОБА_2, на яких також була спрямована зброя, під погрозою якої вони повернулись до будинку. Скориставшись цим, ОСОБА_12 побіг у свій будинок з метою викликати працівників міліції, а до зазначеного вище домоволодіння під'їхали ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13, які зашли у двір будинку, де на них напали й стали бити дубинками ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та інші особи. У результаті злочинних дій ОСОБА_11 були спричинені легкі тілесні пошкодження, що не потягли короткочасного розладу здоров'я. Після чого ОСОБА_5 забрав з автомобіля, який перебував у гаражі на території домоволодіння, належну ОСОБА_11 авто-магнітолу "Урал" вартістю 2000 грн., а ОСОБА_7, ОСОБА_6 та інші особи зайшли в будинок, де заволоділи грошима в сумі 2000 грн. та майном, належним ОСОБА_11, на загальну суму 7900 грн.

У цю ж ніч ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншими особами, щодо яких справа виділена в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, проникнувши в с. Трудолюбівка Кіровського району АР Крим на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та домоволодіння АДРЕСА_3, на земельних ділянках без мети збуту зірвали кущі коноплі, які перенесли й склали до кузова автомобіля "ГАЗ-330200", у якому перебував ОСОБА_8, і цей особливо небезпечний наркотичний засіб – каннабіс (марихуана), вагою 35455, 75 г, незаконно перевозили по с. Трудолюбівка до вилучення його 18.09.2007 року приблизно о 08 год. працівниками міліції.

У апеляційному порядку вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 не переглядався.

У касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки Крим, не оспорюючи доведеність винуватості та кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.3 ст. 309, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України, просить вирок суду щодо нього скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд.

Посилається на те, що, правильно кваліфікуючи дії ОСОБА_5 за ч.ч. 2, 3 ст. 187 КК України, в тому числі і за ознакою застосування погрози насильством, яке було небезпечним для життя і здоров’я потерпілих, суд помилково кваліфікував дії засудженого ще й за ознакою застосування такого насильства, хоча заподіяння в процесі розбою легких тілесних ушкоджень, що не потягли короткочасного розладу здоров’я, не могло вважатись застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілих.

Окрім того, прокурор вказує, що при призначенні ОСОБА_5 покарання суд безпідставно застосував ст. 69 КК України та призначив засудженому за вчинені злочини та за їх сукупністю надмірно м’яке покарання, не врахувавши того, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за тяжкі злочини, знову вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини, тривалий час перебував у розшуку та не відшкодував завдану злочинами шкоду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, прокурором не оспорюється.

Доводи прокурора про необхідність виключення з кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 187 і ч. 3 ст. 187 КК України ознаки застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу, є обґрунтованими.

Так, з матеріалів справи видно, що під час розбійних нападів до потерпілих застосовувались погроза насильством, яке було небезпечним для їх життя та здоров’я, що правильно визначено як ознака вчинених ОСОБА_5 злочинів, а також фізичне насильство, зокрема, до потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12, яким відповідно до висновків судово-медичних експертиз було заподіяно легкі тілесні ушкодження, які не потягли короткочасного розладу здоров'я (т.1 а.с. 144-145, т.2 а.с. 109-110).

З огляду на наведене, суд помилково кваліфікував дії засудженого ОСОБА_5 за ознакою застосування при розбоях насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападів, оскільки заподіяння в процесі розбою легких тілесних ушкоджень, що не потягли короткочасного розладу здоров’я, не може вважатись застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а також і потерпілої ОСОБА_10 з огляду на відсутність у матеріалах справи даних про спричинення їй будь-яких тілесних ушкоджень під час розбою.

Тому в цій частині касаційне подання прокурора підлягає задоволенню.

Разом із тим, доводи прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України покарання є безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував конкретні обставини справи, роль ОСОБА_5 у вчиненні розбійних нападів, ступінь тяжкості вчинених злочинів та дані про особу засудженого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризувався задовільно, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебував, доглядав за батьком і тіткою похилого віку.

Також суд визнав пом’якшуючими покарання ОСОБА_5 обставинами визнання ним вини та щире каяття у вчиненому та не встановив обтяжуючих покарання обставин.

Наведені обставини та дані про особу ОСОБА_5 у сукупності давали суду підстави дійти висновку про можливість призначення йому покарання із застосування ст. 69 КК України. Про це в засіданні суду першої інстанції просив і прокурор (т.5 а.с.27зв.).

Твердження прокурора, що завдану злочином шкоду на момент винесення вироку ОСОБА_5 не відшкодував, не є достатньою підставою для скасування вироку щодо нього.

Те, що ОСОБА_5 незаконно придбав, зберігав та перевіз наркотичні засоби в особливо великих розмірах, було враховано судом при кваліфікації дій підсудного за ч.3 ст. 309 КК України і не могло бути повторно враховане при призначенні йому покарання як обставина, що обтяжує його.

Та обставина, що ОСОБА_5 з місця злочину втік і був затриманий лише через два роки, не є достатньою підставою для скасування вироку щодо нього за м’якістю призначеного йому покарання. Окрім того, у справі немає даних, які б негативно характеризували його за вказаний період часу.

Отже, обране ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав вважати його невиправдано м’яким, як про це йдеться у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити з кваліфікації його дій за ч.2 ст. 187 і ч.3 ст. 187 КК України ознаку вчинення цих злочинів із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя і здоров’я осіб, що зазнали нападу.

У решті вирок щодо нього залишити без зміни.