Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1,

вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не судимий,

засуджений за:

- ч.1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки;

- ч.1 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 680 грн. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді провідного спеціаліста – державного інспектора з карантину рослин Бобринецького міжрайонного пункту Держінспекції з карантину рослин у Кіровоградській області протягом червня – вересня 2007 року систематично складав і видавав завідомо неправдиві офіційні документи про виявлення ним адміністративних правопорушень та здійснення адміністративного провадження. Так, у своєму службовому кабінеті ОСОБА_1 констатував факти порушень у сфері карантинного законодавства громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, складаючи відповідні акти перевірок без особистої участі правопорушників та, відповідно, без наявності підписів таких порушників і вручення їм копій зазначених актів.

Всього протягом означеного часу ОСОБА_1, створюючи штучну видимість проведеної роботи, умисно, всупереч інтересам служби, склав і виніс 6 матеріалів адміністративного провадження: протоколів про адміністративні правопорушення, приписів і актів перевірок, 6 постанов про накладання адміністративних стягнень, чим заподіяв істотної шкоди державним інтересам, яка полягає у дискредитації органів державної влади, а також інтересам окремих громадян, що полягає в порушенні їх конституційних прав на законний розгляд справ про адміністративні порушення.

У касаційному поданні прокурор вказує на неправильне застосування судом кримінального закону та м’якість призначеного засудженому покарання. У зв’язку з цим просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації його дій у касаційному поданні не оспорюються.

Разом з тим, при призначенні засудженому покарання судом було допущено істотне порушення вимог кримінального закону.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК.

Зазначених вимог судом дотримано не було.

Як убачається з матеріалів справи, призначаючи ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.1 ст. 364 КК України, суд не призначив йому за сукупністю додаткове покарання, призначене за кожен із цих злочинів окремо.

Крім того, рішення суду про позбавлення засудженого права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку з визначенням характеру посад та виду діяльності для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час виконання даного вироку.

За таких обставин рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є таким, що унеможливлює його виконання.

Виходячи з викладеного, вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення відповідно до вимог закону. Що стосується доводів прокурора про м’якість призначеного засудженому покарання, то вони підлягають перевірці під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.