Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Центрально-міського районного суду м.Макіївки від 11 липня 2008 року щодо ОСОБА_1

Названим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого,

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_1 призначено 10 років позбавлення волі.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 9 квітня 2007 року о 00-30 год., у стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків під час конфлікту з метою умисного вбивства наніс не менше 9 ударів ножем в область грудей і тулуба ОСОБА_2, заподіявши тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер на місці.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить змінити вирок щодо ОСОБА_1 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та виключити рішення про призначення засудженому покарання на підставі ст. 71 КК України. Вказує, що оскільки при направленні клопотання про екстрадицію ОСОБА_1 українська сторона не вказала, що остаточна міра покарання йому буде призначена з урахуванням вимог ст. 71 КК України і згоди на це від російської сторони отримано не було, то суд не мав правових підстав для призначення засудженому покарання за правилами зазначеної статті.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Морозової С.Ю., яка не підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та додаткові матеріали, що надійшли з Міністерства юстиції України, обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до змісту п.а ч.1 ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, крім того

правопорушення, за яке особа була видана, вона може переслідуватися з метою виконання вироку, зокрема, у тому випадку, якщо Сторона, яка її видала, на це згодна. Згода дається, якщо правопорушення, у зв'язку з яким вона запитується, є таким, що тягне видачу відповідно до положень цієї Конвенції.

З матеріалів кримінальної справи видно, що після постановлення вироку суд звернувся до компетентних органів Російської Федерації з клопотанням щодо надання згоди про приведення вироку щодо ОСОБА_1 до виконання в порядку дотримання норм міжнародного права, а саме – ст.14 Європейської Конвенції про видачу правопорушників, 1957 року.

Згідно відповіді на запит Міністерства юстиції України Генеральною прокуратурою Російської Федерації було надано згоду на приєднання до призначеного ОСОБА_1 покарання за злочин, передбачений ч.1 ст. 115 КК України, невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 8 листопада 2005 року.

Таким чином, доводи прокурора про призначення засудженому покарання на підставі ст. 71 КК України всупереч вимогам ст.14 Європейської Конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, безпідставні, оскільки в даному випадку призначення покарання за сукупністю вироків не призвело до порушення вимог міжнародного права.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.