Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2009 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого 28 липня 2008 року

за ч.1 ст. 185 КК України до 200 годин

громадських робіт,

засуджено за ч.2 ст. 389 КК України до 4 місяців арешту.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи засудженим попереднім вироком від 28 липня 2008 року за ч.1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт, які повинен був відпрацьовувати на території Кривченської сільської ради у с.Кривче Борщівського району з 17 вересня 2008 року, ухилився від відбування громадських робіт, а саме, без поважних причин, 13 та 15 жовтня 2008 року, а також з 23 жовтня 2008 року по 9 лютого 2009 року не з`явився на громадські роботи, у зв`язку з чим йому було оголошено письмові попередження. Всього ОСОБА_1 станом на 1 лютого 2009 року відпрацював 96 годин громадських робіт.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що ОСОБА_1 безпідставно не призначено покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, оскільки він вчинив злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт, призначеного вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2008 року, до його повного відбуття (невідбута частина покарання на час постановлення оскаржуваного вироку становила 104 години громадських робіт).

Проте суд, вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1 не врахував цього і не вирішив питання про призначення йому остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

За таких обставин, вирок місцевого суду у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону не може вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо під час нового судового розгляду справи буде доведена винність ОСОБА_1 в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт, то йому слід визначити остаточне покарання за сукупністю вироків, з дотриманням вимог ст.ст. 71, 72, 78 КК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.

Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.