Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 7 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 4 листопада 2008 року,

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця с. Раденська

Цюрупинського району Херсонської області,

такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 121 КК України на дев’ять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2329 гривень 13 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 4 листопада 2008 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 вересня 2007 року приблизно о 17 годині у стані алкогольного сп’яніння у приміщенні будинку АДРЕСА_1 під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин побив свого батька ОСОБА_2, завдавши йому ударів по голові та по всьому тілу, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

Смерть ОСОБА_2 настала від численних забійних ран обличчя та волосистої ділянки голови, перелому кісток носу, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею та ускладнилися гострою крововтратою.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, права на захист під час досудового слідства та в суді першої інстанції, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій матеріалам справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення. Своє прохання мотивує тим, що злочину він не вчиняв, оскільки фізично не зміг би цього зробити, під час провадження досудового слідства його захисник неналежним чином виконував свої обов’язки, а іншого захисника надано йому не було, у суді першої інстанції йому безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотань про допит свідків захисту. Указує на застосування до нього під час досудового слідства незаконних методів слідства. Звертає увагу на те, що апеляційний суд не встановив та не усунув зазначених вище порушень закону.

У запереченнях потерпіла ОСОБА_1 посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі засудженого доводів, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_1 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, відповідають дослідженим та належним чином оціненим у судовому засіданні доказам.

Сам засуджений ОСОБА_1 у суді пояснював, що між ним та його батьком дійсно відбувся конфлікт, під час якого він вдарив потерпілого головою об підлогу.

У ході досудового слідства під час відтворення обстановки та обставин події він давав розгорнуті показання про обставини вчинення злочину.

Потерпіла ОСОБА_1 дала показання про те, що на ґрунті зловживання засудженим алкогольними напоями між ним та ОСОБА_2 часто відбувалися конфлікти, які супроводжувалися заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень.

Свідки ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що засуджений особисто повідомив їх про смерть ОСОБА_2

Наведені показання узгоджуються з даними, які містяться в явці з повинною ОСОБА_1, якою він повідомив про вчинення ним злочину; протоколах огляду місця події, згідно з яким було виявлено труп ОСОБА_2 зі слідами насильницької смерті.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2 настала від численних забійних ран обличчя та волосистої ділянки голови, перелому кісток носу, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею та ускладнилися гострою крововтратою.

За таких обставин дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України.

Призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів засудженого про порушення його права на захист, то вони не відповідають матеріалам справи, згідно з якими в ході досудового слідства ОСОБА_1 у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону роз’яснювалися його права, у тому числі мати захисника. Під час проведення слідчих дій, зокрема, допиту підозрюваного 15 вересня 2007 року, пред’явлення обвинувачення та допиту обвинуваченого 25 вересня 2007 року, додаткового допиту обвинуваченого 6 листопада 2007 року засуджений виявляв бажання самостійно захищати свої права та законні інтереси.

14 листопада 2007 року при роз’ясненні йому права мати захистника він висловив бажання здійснювати захист своїх прав за участю захисника, після чого останнього було допущено до участі у справі (а.с. 118-119). Всі подальші слідчі дії були проведені за участю професійного захисника ОСОБА_6

Щодо необґрунтованої відмови судом у виклику додаткових свідків захисту, то засудженим з даного приводу ніяких клопотань не заявлялося.

Не знайшло свого підтвердження й посилання засудженого ОСОБА_1 на застосування до нього працівниками міліції незаконних методів слідства. Із даного приводу засуджений під час досудового слідства та розгляду справи у суді першої інстанції скарг не подавав та клопотань не заявляв. У матеріалах справи відсутні будь-які об’єктивні дані, що вказують на обґрунтованість цих доводів.

Що стосується документів, на які посилається засуджений як на підтвердження наведеного вище, то зі змісту довідки з Херсонського слідчого ізолятора УДДУ ПВП у Херсонській області від 2 жовтня 2007 року видно, що при первинному огляді ОСОБА_1 тілесних ушкоджень виявлено не було, а згідно з витягом із книги первинного обстеження і реєстрації медичної допомоги особам, які тримаються в ізоляторі тимчасового тримання, йому надавалася медична допомога у зв’язку з алкогольним дилирієм.

Апеляційний суд при перевірці апеляції засудженого обґрунтовано відмовив у її задоволенні. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягнули б за собою зміну чи скасування вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 7 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 4 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.