Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 січня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше судимого – 27.01.2006р. за

ч.3 ст. 185 КК України на 2 роки

позбавлення волі, звільненого

23.03.2007р. умовно – достроково

на 6 місяців 29 днів,

засуджено:

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 4 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням на нього певних обов’язків відповідно до вимог ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2010 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, в ніч на 11.05.2009р., знаходячись на АДРЕСА_1, з проникненням в приміщення, повторно, таємно викрав майно потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на загальну суму 1 600 грн.

У касаційному поданні, як видно з його змісту, заступник прокурора Херсонської області, просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально - процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і його особі, внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, остання судимість не знята і непогашена, і знову вчинив корисливий злочин, який є тяжким, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Вважає, що підстав для застосування ст. 75 КК України у справі не має, що це рішення суду не є вмотивованим, а тому призначене ОСОБА_5 покарання є м’яким. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній не дано відповіді на доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції щодо м’якості призначеного ОСОБА_5 покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановивши, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, при призначенні йому покарання на порушення вимог ст. 65 КК України не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, і без достатніх підстав звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

Як видно із матеріалів справи, злочин вчинений ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, раніше він притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного корисливого злочину, має не зняту і непогашену судимість (а.с.120- 125).

Крім того, суд не врахував те, що новий злочин ОСОБА_5 вчинив через короткий проміжок часу після умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, за місцем проживання характеризується, як особа схильна до крадіжок (а.с.134).

Висновки суду про те, що ОСОБА_5 сприяв слідству необґрунтовані, оскільки не відповідають матеріалам справи.

Як видно із справи, постановою від 31 травня 2009 року ОСОБА_5 було оголошено в розшук і зупинено досудове слідство (а.с.2).

Апеляційний суд, перевіряючи справу не звернув увагу на допущені порушення судом першої інстанції і залишив вирок без зміни.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, а тому вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді буде встановлена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та ті ж дані про його особу, то призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м’яким.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.