Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 03 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1 та інших,

вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2008 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06 лютого 2009 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та мешканця села Рідкодуба Краснолиманського району Донецької області, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу – 23 червня 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 04 березня 2008 року умовно-достроково на 11 місяців 6 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців й на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено остаточне покарання – позбавлення воля на строк 4 роки 1 місяць;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця міста Стаханова Луганської області, мешканця міста Попасни Луганської області, громадянина України, раніше судимого – 10 вересня 2007 року за ч. 1 ст. 277 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців й на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено остаточне покарання – позбавлення воля на строк 4 роки 1 місяць;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця села Відродження Артемівського району Донецької області, мешканця міста Попасни Луганської області, громадянина України, раніше судимого – 03 червня 2008 року за ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців й на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено остаточне покарання – позбавлення воля на строк 4 роки 1 місяць;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженця та мешканця міста Первомайська Луганської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і періодично з'являтися туди для реєстрації;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, уродженця та мешканця міста Первомайська Луганської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і періодично з'являтися туди для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь Лебедєва В.Б. 8 693 гривні 73 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 6 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано винними у тому, що вони, будучи в стані алкогольного сп’яніння, 04 липня 2008 року у проміжку часу між 15 і 17 годинами за попередньою змовою між собою в групі таємно викрали з пасовища, розташованого недалеко поселення Нове міста Красний Лиман Донецької області, двох корів та інше належне ОСОБА_6 майно на загальну суму 12 772 гривні 03 копійки.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд. Вважає, що за наявності апеляційного подання прокурора, в якому порушувалося питання про погіршення становища засуджених, апеляційний суд протиправно розглянув справу без них. Посилається також на відсутність в ухвалі апеляційного суду мотивів відкидання доводів апеляції засудженого ОСОБА_1, наведених ним на свій захист.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Морозової С.Ю., яка просила скасувати ухвалу апеляційного суду у зв’язку з порушенням прав засуджених на захист у суді апеляційної інстанції, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 358 КПК України засуджений, їх законні представники підлягають обов’язковому виклику в судове засідання, якщо в апеляції ставить питання про погіршення їх становища. Обов’язковому виклику в засідання суду підлягає й засуджений, що утримується під вартою, у разі надходження від нього клопотання про це.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не погоджуючись з визначеним засудженим покаранням, подав апеляцію про скасування вироку в цій частині у зв’язку із його невідповідністю тяжкості вчиненого злочину та даним про особу внаслідок м’якості (т. 2 а. с. 316).

Також зі справи вбачається, що засуджений ОСОБА_1, який утримувався під вартою, ще до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції подав клопотання про виклик його в судове засідання (т. 2 а. с. 338).

Апеляційний суд вживав заходи для забезпечення присутності засуджених в судовому засідання, проте в кінцевому підсумку розглянув справу без них, у том числі без ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., які утримувалися під вартою й поважних причин для того, щоб їх доставити в засідання суду, не було. Ухвалене рішення, попри те, що воно фактично не погіршило становище засуджених, не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки воно поставлене з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Суд фактично позбавив засуджених можливості скористатися наданими їм законом процесуальними правами для захисту своїх інтересів; по суті, такими своїми діями суд наперед дав зрозуміти, які будуть результати розгляду апеляцій.

У взаємозв’язку із наведеним слушними сприймаються й міркування касаційного подання прокурора про порушення вимог ст. 377 КПК України під час розгляду доводів апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1 Відповідно до положень частини другої цієї статті при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте всупереч цій нормі закону суд не виклав в повному обсязі суті апеляції ОСОБА_1 і не дав вичерпних відповідей на зазначені в них твердження про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, про відсутність корисливого мотиву та попередньої змови на скоєння злочинів, а також про необґрунтоване визнання стану алкогольного сп’яніння, обставиною, що обтяжує покарання.

З огляду на наведене, ухвала апеляційного суду не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого, серед іншого, слід перевірити зазначені в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.