Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 03 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1,

встановила :

вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 23 лютого 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше

судимого:

- 18.03.2008 року за ч.2 ст. 317 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

- засуджено за ч.2 ст. 317 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 18.03.2008 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 2 місяці з конфіскацією ? частини належного йому на праві власності майна.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 вересня 2008 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння, повторно надав приміщення своєї квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 для незаконного вживання наркотичного засобу – висушеної марихуани (канабісу).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 квітня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 317 КК України, і кваліфікацію його дій, вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції кримінального закону в частині призначення додаткового покарання. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши на підставі ч.2 ст. 59 КК України призначення йому за ч.2 ст. 317 КК України додаткового покарання у виді конфіскації ? частини належного йому майна.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, а судові рішення щодо ОСОБА_1 – зміні з наступних підстав.

Висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 317 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів.

Правильність кваліфікації дій засудженого та правильність основного покарання, призначеного ОСОБА_1 з огляду на вчинення ним у стані алкогольного сп’яніння, повторно, аналогічного тяжкого злочину в період іспитового строку, встановленого за попереднім вироком, у касаційному поданні не оспорюються.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 317 КК України обов’язкове за санкцією цієї статті кримінального закону додаткове покарання у виді конфіскації ? частини (половини) належного йому на праві власності майна, суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, дані про особу засудженого та пом’якшуючі його покарання обставини.

Так, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, пенсіонером, який до виходу на пенсію працював водолазом; за сімейними обставинами він проживав самотньо, страждав рядом тяжких захворювань, на спеціальних обліках не перебував, за місцем проживання характеризувався позитивно.

За встановлених судом обставин злочину він надав своєму сусідові ОСОБА_2 приміщення своєї квартири для вживання марихуани шляхом куріння, і ніяких матеріальних благ від цього не вимагав і не отримував; від зазначених дій ОСОБА_1 тяжких наслідків не настало.

ОСОБА_1, будучи допитаним на досудовому слідстві, повністю визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся і своєю поведінкою сприяв розкриттю злочину, в тому числі й тим, що після виявлення в його квартирі ОСОБА_2, який курив марихуану, він безперешкодно дозволив працівникам міліції оглянути своє житло.

Окрім того, суд, правильно визнавши наявність кількох пом’якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин (активне сприяння розкриттю злочину та вчинення його в похилому віці), фактично їх не врахував при призначенні засудженому додаткового покарання.

Однак зазначені обставини та дані про особу винного істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину й давали підстави для застосування ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 317 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цього закону, тобто для призначення йому покарання без конфіскації належного йому на праві власності майна.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

Ураховуючи викладене, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні в частині призначеного йому покарання.

Колегією суддів не встановлено підстав для виключення з вироку суду рішення про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 59 КК України.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 23 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити: застосувати ст. 69 КК України і пом’якшити призначене йому за ч.2 ст. 317 КК України покарання до 5 років позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 18.03.2008 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 2 місяці без конфіскації належного йому майна.