Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2010 року щодо нього.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 3 червня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Таке ж покарання призначено засудженому цим же вироком за ч.3 ст. 186 КК України ОСОБА_6

Вироком апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині призначеного їм покарання скасовано та призначено обом засудженим за ч. 3 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки кожному.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 17 березня 2010 року, приблизно о 4 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_6, проникли у будинок АДРЕСА_2, де, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, заволоділи грошима ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у сумі 500 грн.

У касаційній скарзі засуджений, зазначаючи про надмірну суворість призначеного йому апеляційним судом покарання, просить вирок цього суду змінити, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність залишення вироку щодо ОСОБА_5 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненому визнав повністю і пояснив, що разом з ОСОБА_6, вживши спиртні напої, знаючи, що ОСОБА_7 отримав пенсію, в ніч на 17 березня 2010 року увійшли до нього до хати через незакриті двері, де ОСОБА_6 скинув потерпілого на підлогу і сів на нього, а сам ОСОБА_5 у цей час шукав гроші. Після цього вони заволоділи знайденими грошима.

Такі ж за змістом показання ОСОБА_5 давав у ході досудового слідства, зокрема у явці з повинною, під час допитів як підозрюваного і обвинуваченого, у ході відтворення обстановки та обставин події, очних ставок (а.с. 38, 39-40, 47-48, 49-53, 83, 102-103, 127-128).

Зазначені обставини справи підтвердив у ході досудового і судового слідства ОСОБА_6 (а.с. 35-36, 58-62, 76, 100-101, 175-176).

Потерпілий ОСОБА_7 у ході досудового слідства пояснив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вночі зайшли до нього у будинок, один з них повалив його на підлогу і знайшов у куртці 500 грн., якими вони заволоділи (а.с. 22-24).

Судом також досліджено дані, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події, очних ставок між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та між ними і потерпілим ОСОБА_7 (а.с. 4-18, 49-53, 58-62, 100-103, 127-128).

Дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Призначене ОСОБА_5 апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

При його обранні апеляційний суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5, - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та щодо особи похилого віку.

Враховані апеляційним судом і обставини, що пом’якшують покарання, у зв’язку з чим ОСОБА_5 призначено мінімальне покарання, передбачене в санкції ч.3 ст. 186 КК України.

Вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 є законним і справедливим, а тому підстав для його зміни і застосування до засудженого ст. 75 КК України, про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2010 року щодо нього – без зміни.