Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 листопада 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 3 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 25 червня 2010 року.

Постановою старшого слідчого СВ Літинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 25 січня 2010 року порушено кримінальну справу відносно кредитного інспектора відокремленого підрозділу № 16 КС "Фортеця" ОСОБА_5 за фактом привласнення грошових коштів у сумі 3000 грн. шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Літинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 25 січня 2010 року порушено кримінальну справу відносно кредитного інспектора відокремленого підрозділу № 16 КС "Фортеця" ОСОБА_5 за фактом привласнення грошових коштів у сумі 2450 грн. шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Літинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 25 січня 2010 року порушено кримінальну справу відносно кредитного інспектора відокремленого підрозділу № 16 КС "Фортеця" ОСОБА_5 за фактом привласнення грошових коштів у сумі 10495 грн. шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Літинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 2 лютого 2010 року порушено кримінальну справу відносно кредитного інспектора відокремленого підрозділу № 16 КС "Фортеця" ОСОБА_5 за фактом привласнення грошових коштів у сумі 1313,35 грн. шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Літинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 2 лютого 2010 року порушено кримінальну справу відносно кредитного інспектора відокремленого підрозділу № 16 КС "Фортеця" ОСОБА_5 за фактом привласнення грошових коштів у сумі 2763,27 грн. шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Літинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 15 лютого 2010 року порушено кримінальну справу відносно кредитного інспектора відокремленого підрозділу № 16 КС "Фортеця" ОСОБА_5 за фактом привласнення грошових коштів у сумі 1000 грн. шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Літинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 27 лютого 2010 року порушено кримінальну справу відносно кредитного інспектора відокремленого підрозділу № 16 КС "Фортеця" ОСОБА_5 за фактом привласнення грошових коштів у сумі 6000 грн. шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

Постановою від 3 червня 2010 року Літинський районний суд Вінницької області задовольнив скарги ОСОБА_5 та скасував зазначені постанови про порушення кримінальних справ і відмовив у порушенні справ. Суд дійшов висновку, що постанови про порушення кримінальних справ щодо ОСОБА_5 винесено всупереч вимогам ст. 94 КПК України. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_5 не була службовою особою та не може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 366 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 25 червня 2010 року постанову місцевого суду змінено – з резолютивної частини постанови виключено вказівку суду про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5; матеріали повернуто прокуророві для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України. В решті постанову залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, просить судові рішення скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 2368 КПК України суд першої інстанції замість перевірки приводів і підстав до порушення кримінальної справи у своїй постанові вдався до оцінки зібраних у справі доказів. Стверджує, що кримінальні справи було порушено з дотриманням вимог, зазначених у статтях 94, 98 КПК України. Зазначає, що на час порушення кримінальних справ було встановлено, що ОСОБА_5 є службовою особою.

У запереченні на касаційне подання прокурора, ОСОБА_5 стверджує про відсутність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, вважає, що доводи прокурора у касаційному поданні є надуманими й такими, що не відповідають обставинам справи. Зазначає, про відсутність у органів досудового слідства приводів та підстав до порушення кримінальних справ відносно неї. Вказує, що на час винесення постанов про порушення кримінальних справ органами досудового слідства не було встановлено як факту нестачі коштів на рахунках ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, так і факту заборгованості на рахунках цих осіб, оскільки такі факти могли бути встановлені лише актом ревізії, яка на час порушення кримінальних справ не була проведена. Також стверджує, що посада кредитного інспектора не пов’язана з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків, що свідчить про відсутність підстав для притягнення її до кримінальної відповідальності за службові злочини. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на постанови про порушення кримінальних справ, перевіряв лише наявність приводів і підстав для винесення таких постанов, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення цих постанов.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається із постанови Літинського районного суду Вінницької області від 3 червня 2010 року і ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 25 червня 2010 року ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій не дійшли висновку, що в даній справі не було передбачених законом приводів і підстав для порушення кримінальної справи.

Висновки судів зводилися до того, що посадова особа, яка порушила кримінальні справи, на момент прийняття цього рішення не мала даних про те, що злочин вчинила саме ОСОБА_5 З огляду на це кримінальні справи відповідно до ст. 98 КПК України належало порушувати не проти особи, а за фактом вчинення злочину. При цьому суд першої інстанції і апеляційний суд послалися на те, що у заявах громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які стали приводом для порушення кримінальних справ, йшлося про вчинення злочинів посадовими особами КС "Фортеця", а не ОСОБА_5 Ці висновки ґрунтуються на заявах ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 17, 26, 32), ОСОБА_7 (т. 2, а.с.6), ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 38), ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 307), ОСОБА_10.(т. 3, а.с.33), у яких зазначені особи просили притягнути до кримінальної відповідальності не ОСОБА_5, а тих осіб, які, на їх думку, вчинили злочинні дії.

Ці висновки судів у касаційному поданні фактично не спростовуються. Сам факт, що кредитні договори укладала ОСОБА_5 при відсутності відповідних приводів не міг бути підставою для порушення кримінальної справи щодо неї за привласнення через певний час коштів позичальників.

Зазначені рішення судів не перешкоджають проведенню у даній справі належного досудового розслідування, порушенню кримінальної справи, притягненню до кримінальної відповідальності винних осіб, у тому числі і ОСОБА_5 (за наявності до того відповідних підстав).

Разом з тим, суд першої інстанції, на що правильно вказує прокурор у касаційному поданні, безпідставно, вийшовши за межі наданих йому статтею 236-8 КПК України повноважень, удався до оцінки наявних у справі доказів та вирішив питання про те, що ОСОБА_5 не була службовою особою і, відповідно, суб’єктом злочину, передбаченого ст. 366 КК України. Апеляційний суд цю помилку суду першої інстанції не виправив. У зв’язку з цим до зазначених судових рішень необхідно внести відповідні зміни.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 розділу ХІІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) ) колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 3 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 25 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити із цих судових рішень висновок про те, що ОСОБА_5 не була службовою особою і, відповідно, суб’єктом злочину, передбаченого ст. 366 КК України.