Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого-потерпілого ОСОБА_3 на постановлені щодо нього та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судові рішення,

вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2008 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Донецька,

в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та мешканця м. Донецька,

раніше не судимого

та

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та мешканця м. Донецька,

раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. кожному.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, 11 березня 2006 року приблизно о 00 годині 05 хвилин на сходовій клітці поблизу квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 будинку № 1, що по вул. Сєвєрокримській м. Донецька між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виник конфлікт. Під час бійки брати ОСОБА_2 завдали ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а ОСОБА_3., нацькувавши свою собаку породи "ротвейлер", завдав ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить вирок скасувати, а справу щодо нього закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, нацькувавши свою собаку, він захищався від неправомірних дій братів ОСОБА_2. Вважає, що призначене ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання є м`яким. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно не закрив кримінальну справу щодо нього у зв’язку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про задоволення касаційної скарги засудженого, скасування постановлених по справі щодо ОСОБА_3 судових рішень із закриттям справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України та у порядку ст. 395 КПК України закриття справи щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за ст. 49 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

Посилання засудженого-потерпілого ОСОБА_3 щодо недоведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину є безпідставними, оскільки питання відповідності висновків суду, викладених у вироку першої інстанції, фактичним обставинам справи було предметом дослідження при розгляді справи в апеляційному суді.

Залишаючи апеляцію засудженого-потерпілого ОСОБА_3 без задоволення, яка аналогічна за змістом його касаційній скарзі, в ухвалі апеляційного суду наведенні докладні мотиви прийнятого рішення і не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

Зазначені в касаційній скарзі міркування не містять даних, які б заперечували правильність висновків суду й спростовуються наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 ствердив, що коли він відчинив двері своєї квартири, то його сусіди ОСОБА_3. та ОСОБА_4, зайшовши до нього у помешкання, почали його ображати нецензурними словами. Оскільки зазначені особи вели себе брутально, він їх виштовхнув на сходову клітку. У цей час ОСОБА_3. дав команду своїй собаці напасти на нього, у зв’язку з цим собака покусала його і спричинила тілесні ушкодження.

Аналогічними за змістом показаннями свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_6

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 завдано легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

За таких обставин, твердження ОСОБА_3 про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 він спричинив знаходячись у межах необхідної оборони є безпідставними.

Разом з тим, апеляційний суд, розглядаючи кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_3, не врахував, що з моменту події злочину (11 березня 2006 року) і до дня набрання вироком законної сили минули строки давності притягнення осіб до кримінальної відповідальності, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

У зв’язку з цим, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого-потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_3, а також у порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.