Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 грудня 2009 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2010 р.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Сімферополя, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 6000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він 16 квітня 2009 р. приблизно о 13 год. 30 хв. у стані алкогольного сп’яніння в під’їзді на сходовій клітці АДРЕСА_1 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_6, з яким у нього стався конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого в плевральну порожнину колото-різаного поранення грудної клітини справа з ураженням правої легені.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2010 р. вирок суду першої інстанції змінено, призначене ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України пом’якшено із застосуванням ст. 69 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 стверджує, що тілесне ушкодження потерпілому він заподіяв, захищаючи членів своєї сім’ї, зокрема матір та брата, від нападу з боку потерпілого ОСОБА_6 на них та його квартиру, а також відвертаючи протиправне насильницьке вторгнення в своє житло. Вважає, що він діяв у стані необхідної оборони. Просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, а кримінальну справу щодо нього закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 398 КПК України вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду відносно нього може бути скасовано або змінено судом касаційної інстанції лише з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону і невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, є підставою для скасування або зміни лише вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції.

Перевірка доводів про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи належить до компетенції апеляційного суду (ст. 367 КПК України).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_5 у присутності свого адвоката повністю визнавав свою вину, не заперечував проти кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, не погоджувався лише з сумою, яку потерпілий у цивільному позові вимагав стягнути з нього в якості компенсації моральної шкоди (а.с. 327 зв.).

В апеляційній скарзі на вирок захисник засудженого адвокат ОСОБА_7 також не оспорювала висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій підзахисного, а лише просила пом’якшити призначене засудженому покарання (а.с. 363-365). Засуджений ОСОБА_5 окремої апеляції на вирок суду не подавав.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів із дотриманням вимог ст. 334 КПК України наведено у вироку суду. Доводи ОСОБА_5 про те, що він завдав удар потерпілому, захищаючи матір та брата, були ретельно перевірені судом і на їх спростування у вироку наведено відповідні аргументи.

Хоча у касаційній скарзі засуджений і вказує на неправильне застосування судом кримінального закону, фактично він просить дати доказам іншу оцінку, ніж її дав суд першої інстанції, тобто скасувати рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чого суд касаційної інстанції відповідно до чинного кримінально-процесуального закону зробити не вправі.

Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно. Покарання йому апеляційним судом пом’якшено до трьох років позбавлення волі з дотриманням статей 65 та 69 КК України та з урахуванням всіх обставин, які пом’якшують покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 розділу ХІІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) ) колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 грудня 2009 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2010 р. щодо нього залишити без задоволення .