Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 листопада 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2009 року,

постановами старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області від 27 січня 2009 року порушено кримінальні справи щодо ОСОБА_1 за фактом незаконного поводження з боєприпасами за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та за фактом хуліганських дій за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2009 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанови старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області від 27 січня 2009 року про порушення кримінальних справ щодо ОСОБА_1 за фактом незаконного поводження з боєприпасами за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та за фактом хуліганських дій за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України – скасовано. Відмовлено у порушенні кримінальних справ.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить постановлені по справі щодо ОСОБА_1 судові рішення скасувати, а матеріали справи направити для проведення досудового слідства. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що рішення суду про скасування постанови про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам закону, оскільки на момент порушення кримінальної справи були наявними приводи і підстави для винесення зазначених постанов.

Заслухавши доповідь судді, прокурора про часткове підтримання касаційного подання, скасування постановлених по справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст.ст. 94- 97 та ч. 13 ст. 236-8 КПК України, суд першої інстанції, здійснюючи судовий контроль за законністю порушення кримінальної справи, має перевіряти чи є приводи та підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі.

При цьому, на цій стадії досудового слідства суд не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які мають вирішуватися при розгляді кримінальної справи по суті.

Проте ці вимоги закону були порушені судом першої інстанції під час розгляду й не були усунуті апеляційним судом за наслідками розгляду апеляції прокурора.

Як убачається з матеріалів справи, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, а підставою - заява ОСОБА_2 про те, що її чоловік –ОСОБА_1 погрожує їй фізичною розправою, її поясненнями щодо зберігання ОСОБА_1 гранати та її використання на подвір’ї будинку, даними протоколу огляду місця події щодо виявлення ями у формі вирви і вилучення металевого предмету циліндричної форми та висновком експерта.

Зважаючи на ці дані, суд мав би з’ясувати їх дійсність та достатність для відкриття процедури кримінального переслідування, перевірити, що послужило приводами до порушення кримінальної справи, встановити чи можливо було без використання, передбачених кримінально-процесуальним законом засобів доказування, визначити правову природу дій ОСОБА_1 та їх наслідки.

Натомість, як убачається зі змісту постанови, суд фактично вдався до оцінки даних, що були здобуті в ході слідства.

За таких обставин судові рішення не можуть залишатися в силі, вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням наведених підстав та в межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 236-8 КПК України, слід прийняти законне рішення.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.