Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо нього.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 травня 2010 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, судимого: 1) вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 квітня 1997 року за ч. 2 ст. 141 КК України на три роки позбавлення волі; 2) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 26 лютого 2001 року за ч. 3 ст. 140 КК України на три роки позбавлення волі, 21 лютого 2003 року звільненого від відбування покарання умовно-достроково на 10 місяців та 8 днів,

за ч. 1 ст. 121 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та згідно зі ст. 76 КК України зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації та повідомляти їх про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 8000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що 5 листопада 2006 року приблизно о 15 год. він у стані алкогольного сп’яніння біля АДРЕСА_2 під час сварки на грунті особистих неприязних стосунків умисно завдав удар ножем в область живота ОСОБА_6, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням лівої долі печінки, ускладненого внутрішньочеревною кровотечею.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області 30 липня 2010 року за апеляцією прокурора зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_5 покарання скасувала й постановила свій вирок, яким йому призначила п’ять років позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_5, стверджуючи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наявним доказам, у тому числі дослідженим судом, з яких убачається, що його дії, внаслідок яких ОСОБА_6 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, пов’язані з необхідністю захистити своє життя від нападу декількох осіб, серед яких була і потерпіла, просить скасувати судові рішення, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який вважав судові рішення по справі законними й обґрунтованими, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Окрім того, ст. 334 цього Кодексу передбачено, що в мотивувальній частині вироку серед іншого наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити та проаналізувати всі зібрані по справі докази, тобто фактичні дані, що містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, та дати їм оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Указані вимоги закону при розгляді даної кримінальної справи судом не дотримані.

Так, суд у вироку визнав, що ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження під час сварки на грунті особистих неприязних стосунків.

Проте, засуджений як під час досудового слідства, так і при судовому розгляді справи, заперечуючи такий мотив дій, стверджував, що конфлікт виник з ініціативи ОСОБА_7, який першим застосував до нього та ОСОБА_8 насильство, а в подальшому разом із своєю співмешканкою ОСОБА_6 продовжили завдавати їм удари, в тому числі йому палицями чи металевим прутом. Захищаючись від таких дій, він дістав ніж та, розмахуючи ним, випадково поранив ОСОБА_6

За змістом вироку суд, установивши мотив спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 – неприязні стосунки, що виникли під час сварки, виходив із показань потерпілої та свідка ОСОБА_7 про те, що конфлікт між ОСОБА_7, з одного боку, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, з другого, виник у зв’язку з неправомірними діями останніх, які у дворі домогосподарства ОСОБА_7 відправляли природні потреби, першими почали бити ОСОБА_7, а далі продовжили сварку та бійку, під час якої ОСОБА_5 і заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження. Вони заперечували застосування будь-яких предметів до ОСОБА_5, а ОСОБА_7 стверджував, що виявлені у засудженого тілесні ушкодження заподіяні ним із метою захисту від його посягання після того, як той спричинив ОСОБА_6 ножове поранення.

Разом із тим, як убачається з протоколу судового засідання, судом окрім засудженого, потерпілої та свідка ОСОБА_7 допитано і ряд інших осіб, показання яких у вироку не проаналізовані та не оцінені.

Зокрема, свідок ОСОБА_8 дав такі ж як і ОСОБА_5 показання щодо причини конфлікту та дій ОСОБА_7 і ОСОБА_6 по застосуванню ними насильства до свідка та засудженого.

Свідок ОСОБА_9 стверджував, що бачив як ОСОБА_5 наздогнали чоловік та жінка, які завдали йому удари металевим прутом та палицею.

Судом допитані й інші очевидці події – ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, показання яких також судом не проаналізовані. Не дана судом оцінка і дослідженим у судовому засіданні матеріалам про відмову в порушенні кримінальної справи по факту спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, які виділені з даної кримінальної справи, та показанням під час досудового слідства свідка ОСОБА_13

Окрім того, за клопотанням захисника засудженого суд прийняв рішення про допит ОСОБА_14, який також, як видно з його показань під час досудового слідства, був свідком конфлікту. Однак дані про його виклик у судове засідання відсутні, як і дані про обговорення з учасниками судового розгляду питання про можливість закінчення судового слідства без допиту цього свідка.

Проте, з урахуванням суперечностей у показаннях засудженого, потерпілої та свідка ОСОБА_7 щодо обставин, за яких ОСОБА_6 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, судово-медичних даних про наявність у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, свідчення вказаних осіб мають істотне значення для підтвердження чи спростування висновків обвинувачення щодо мотиву дій ОСОБА_5 та правильного вирішення справи.

Таким чином, неналежна перевірка та неповний аналіз судом першої інстанції всіх зібраних досудовим слідством та досліджених під час розгляду справи доказів, які мають значення для правильного встановлення фактичних обставин справи, перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а тому відповідно до вимог ст. 370 КПК України він, як і вирок, постановлений за результатами апеляційного перегляду справи, підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, при якому суду необхідно ретельно перевірити зібрані в справі докази, належно проаналізувати та оцінити їх, врахувавши доводи касаційної скарги засудженого, прийняти рішення та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

З огляду на викладене підстав для закриття справи, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, на даній стадії не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 травня 2010 року та вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 30 липня 2010 року щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.