Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 2 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 16 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,

вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи та періодично з’являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 2328 грн 52 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.

29 січня 2009 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи біля під’їзду АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_6 3,2 г особливо-небезпечного наркотичного засобу – канабісу, що в перерахунку на суху речовину становить 2,8 г.

Із 18 травня по 25 травня 2009 року ОСОБА_5, перебуваючи у м. Дніпропетровську, повторно придбав 36,16 г наркотичного засобу канабісу (в перерахунку на суху речовину – 33,05 г), який перевіз до свого помешкання: у квартиру АДРЕСА_1, та зберігав там з метою збуту.

26 травня 2009 року приблизно о 20 годині ОСОБА_5, перебуваючи біля під’їзду № 1 за вищевказаною адресою, повторно незаконно збув ОСОБА_6 за 100 грн 3,16 г канабісу (в перерахунку на суху речовину – 2,69 г), а решту частину канабісу – 30,36 г (в перерахунку на суху речовину – 30,36 г) було виявлено та вилучено у ОСОБА_5 працівниками міліції того ж дня під час огляду його квартири.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 16 березня 2010 року вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого внаслідок м’якості. Прокурор вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, але на мінімальний строк, враховуючи молодий вік засудженого та відсутність у нього судимостей.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Гладкого О.Є. про підтримання касаційного подання, дослідивши письмові заперечення засудженого ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів за обставин, вказаних у вироку, прокурором не оспорюється.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд урахував те, що він вину свою визнав, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, раніше не судимий, його молодий вік, за місцем навчання та проживання характеризується позитивно. Саме ці обставини, за висновком суду, свідчили про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції його від суспільства, тому звільнив від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Однак такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим у ст. 65 КК України.

Рішення суду про звільнення винного від відбування покарання з випробуванням є передчасним та постановлене без урахування інших обставин справи. Зокрема, тяжкості вчинених злочинів, кількості епізодів, конкретних обставин справи, особи засудженого, який, зі слів самого ж засудженого, з 14 років вживає наркотичні засоби, а з 15 – торгує ними (а.с. 150).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України не може бути необхідним й достатнім для його виправлення.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляцію прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, не звернув увагу на доводи прокурора.

Тому судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з м’якістю призначення покарання.

При новому судовому розгляді справи суд має розглянути справу щодо ОСОБА_5 з дотриманням чинного законодавства. У разі доведеності винуватості суд має прийняти законне та обґрунтоване рішення в частині призначення покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 394 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 16 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суду.