Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 19 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5, касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_7 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2009 року,

цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку АДРЕСА_1, мешканку АДРЕСА_2 громадянку України, раніше судиму – 03 березня 2003 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць,

засуджено за: ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 14 років; пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 15 років.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця АДРЕСА_3 мешканця селища АДРЕСА_4, громадянина України, такого, що немає судимості,

засуджено за: ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 14 років; частинами 4, 5 пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 15 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на користь: потерпілої ОСОБА_7 по 1 308 гривень 50 копійок та 10 000 гривень з кожного на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно; експертної установи судові витрати в розмірі по 426 гривень 15 копійок з кожного; із засудженої ОСОБА_6 на користь держави 18 390 гривень судових витрат за проведення судово-психіатричної експертизи.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винними у злочинах проти чужої власності та життя людини, які вони вчинили за таких обставин.

У проміжку часу між 9 і 16 червнем 2007 року ОСОБА_6 і ОСОБА_5 попередньо домовилися таємно викрасти майно зі столярні приватного підприємства "Надія", розташованої на вулиці Перемоги в селищі Коломак Харківської області. З цією метою приблизно о 10-ій годині вони прийшли до приміщення майстерні, після чого ОСОБА_3 через вікно проникла всередину й стала передавати звідки ОСОБА_5, який залишився стояти біля вікна, електричні та інші інструменти. Загалом у такий спосіб вони викрали майна на загальну суму 1 006 гривень.

29 лютого 2008 року приблизно о 12-ій годині ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного сп’яніння, прийшла у палату АДРЕСА_5, в якій лікувався її знайомий ОСОБА_8 Останній, будучи у стані сильного алкогольного сп’яніння, лежав на ліжку, на якому під подушкою були заховані гроші в сумі 92 гривні. ОСОБА_6 використала стан ОСОБА_8, вважаючи, що завдяки такому стану він не зможе активно їй протидіяти, й відкрито викрала ці гроші, після чого вийшла з кімнати. ОСОБА_8, виявивши дії ОСОБА_6, намагався її наздоганяти, але по дорозі спіткнувся й упав.

Викрадені гроші ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5 втратили на спиртне, продукти харчування та на погашення боргів.

Того ж дня приблизно о 21-ій годині ОСОБА_6 і ОСОБА_5 знаходилися у місці свого проживання – АДРЕСА_5 У цей час до них прийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9, щоб потребувати назад гроші, які ОСОБА_6 напередодні викрала у ОСОБА_8 Через невеликий проміжок часу, після спільного розпивання спиртних напоїв, між ОСОБА_8 і ОСОБА_5 з приводу цих грошей виникла бійка, в ході якої останній, використовуючи неприязне ставлення ОСОБА_6 до ОСОБА_8, зумовлене тим, що у минулому ОСОБА_8 її побив, а також наміром останнього повернути собі викрадені гроші, закликом "Мочи ЕГО" підбурив ОСОБА_6 до умисного вбивства. Під впливом цього звернення ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного сп’яніння, з почуття помсти за завдані їй раніше тілесні ушкодження, через неприязнь, викликану наміром ОСОБА_8 повернути гроші, а також через побиття її співмешканця, схопила зі столу кухонного ножа і у присутності ОСОБА_9 з умислом на позбавлення життя завдала ОСОБА_8 численних ударів у різні частини тіла.

Смерть ОСОБА_8 настала від колото-різальної рани грудної клітки, проникаючої у плевральну порожнину з пошкодженням перикарда, лівого шлуночка, ускладненого гострою масивною крововтратою та травматичним шоком.

Після цього ОСОБА_10, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 був очевидцем вбивства ОСОБА_8 і неминуче може викрити тих, хто його скоїв, для того, щоб запобігти цьому та приховати цей злочин, запропонував ОСОБА_6 наздогнати ОСОБА_9, який на той час пішов з місця події, і вбити його. Під впливом цієї пропозиції ОСОБА_6 погодилася скоїти ці дії. ОСОБА_5, пособляючи ОСОБА_6, передав їй знаряддя злочину – ніж та "монтировку". На ґрунтовій дорозі напроти корпусу № 5 санаторію "Володимирський" у селищі Володимирівці Краснокутського району Харківської області ОСОБА_6 наздогнала ОСОБА_9 і як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, ззаду вдарила його "монтировкою" по спині, від чого той упав на землю. Тоді ножем, який тримала двома руками, заподіяла не менше чотирьох ударів по тулубу, що призвели до колото-різальної рани грудної клітки, проникаючої у плевральну порожнину з ушкодженням нижньої долі лівої легені, перикарда, ускладненого тампонадою серця та лівостороннім гемотораксом, і настання смерті.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_10 просить скасувати вирок у частині засудження його за злочини проти життя ОСОБА_8 і визнати винним у приховуванні злочину, ознаки якого фактично вбачаються з його дій. Наголошує, що не підбурював ОСОБА_6 до вбивства ОСОБА_9 і не пособляв їй у цьому злочині, оскільки не мав для цього причин. Зазначає, що у справі немає необхідних і достатніх доказів його причетності до вбивств, а показання однієї ОСОБА_6 та дані висновків психолого-психіатричних експертиз її показань, не можуть їх замінити. Крім того, вважає, що ОСОБА_6 обмовляє його, щоб пом’якшити ступінь своєї участі у злочинах. Оголошенням вироку за відсутності свого захисника, мотивує порушення права на захист. Заперечує стан алкогольного сп’яніння, а також звертає увагу на однобічне й необ’єктивне тлумачення тексту записки, яку він написав і залишив у вікні своєї квартири.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить скасувати вирок у зв’язку з призначенням невиправдано м'якого покарання. На її думку, за скоєння вбивств двох осіб засудженим, особливо ОСОБА_6 як особі, що має судимості, слід призначити довічне позбавлення волі.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор просить скасувати вирок у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд не врахував попередню судимість ОСОБА_6 за крадіжку чужого майна, а тому помилково не визнав обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів. Зазначає, що часткове визнання вини не може бути визнано обставиною, що пом’якшує покарання. Посиланням на незайнятість ОСОБА_6 корисним ділом, на її негативну, а ОСОБА_10 – посередню характеристику з місця проживання, суб’єктивне ставлення засуджених до своїх дії, позбавлення життя двох людей упродовж короткого проміжку часу, обґрунтовує призначення невиправдано м'якого покарання. При вирішенні цивільного позову суд не мотивував свого рішення, неправильно обрав порядок стягнення матеріальної шкоди та безпідставно стягнув на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, прокурора Казнадзея В.В., який підтримав касаційне подання та касаційну скаргу потерпілої із наведених у них підстав, пояснення засудженого ОСОБА_10 про перекваліфікацію його дій з мотивів, наведених в його касаційній скарзі, пояснення засудженої ОСОБА_6 про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних звернень, колегія суддів вважає, що касаційне подання і касаційна скарга потерпілої підлягають задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_10 – задоволенню частково.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд при виборі конкретного виду та розміру покарання, дотримуючись принципу індивідуалізації покарання, з-поміж іншого, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на покарання. Визначаючи ступінь тяжкості, суд має з’ясувати до якої категорії тяжкості злочинів відноситься інкриміноване діяння, проаналізувати, оцінити та врахувати конкретні обставини скоєння злочину: характер злочинних дій, кількість осіб, задіяних у злочині, роль і ступінь участі кожного з них у настанні злочинного результату, причини, які спонукали до злочину та їх суспільну оцінку, обстановку, за якої скоювалося діяння, та його наслідки, поведінку після злочину.

У даній справі суд визначив засудженим покарання, яке в аспекті зазначених вимог кримінального закону не можна в повній мірі визнати необхідним та достатнім, у зв’язку із чим вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Зокрема, дійшовши висновку про винність ОСОБА_6 і ОСОБА_10 в умисних убивствах, скоєних за наведених у вироку обставин, суд визнав, що ці злочини вони вчинили у співучасті, характер та роль яких у настанні злочинного результату була різна. Попри це, суд визначив кожному із них однакову міру покарання і не мотивував свого рішення у цій частині.

У вироку міститься посилання на тяжкість злочинів і конкретні обставини їх скоєння, проте відсутні мотиви, які б вказували на те, що суд надав їм вагомого значення. Зокрема, не простежується, що суд врахував причини, через які було позбавлено життя спочатку ОСОБА_8, а потім ОСОБА_9, обстановку в якій скоювалися ці діяння, та післязлочинну поведінку засуджених. Не враховано по суті того, що протягом короткого проміжку часу із життя пішло двоє молодих людей. Поза увагою суду залишилися суб’єктивне ставлення засуджених до інкримінованих їм злочинів та дані про особу: спосіб життя, характеристики з місця проживання, які не містять позитивних відгуків, незайнятість суспільно-корисним ділом, дані про попередні судимості ОСОБА_6 та про скоєння нею і ОСОБА_10, крім вбивств, інших злочинів.

Наведені обставини, а також дані про стан алкогольного сп’яніння, які суд визнав обставиною, що обтяжує покарання, дають підстави вважати, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочинів та даним про особу підсудних. У разі, якщо суд за наслідками нового судового розгляду дійде висновок про винність засуджених у злочинах, за які їх було засуджено даним вироком, то призначене їм покарання слід визнати м’яким.

Під час нового судового розгляду слід врахувати зазначені обставини, а також доводи засудженого ОСОБА_10 про його непричетність до злочину та аргументи прокурора про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 розділу 13 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) дана справа підлягає направленню до апеляційного суду, який постановив вирок, як до суду, що прийняв справу до свого провадження і не завершив її розгляд по суті із постановленням судового рішення, що набрало законної сили.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2009 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.