Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росшина" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень м/п "Східний" Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості від 18.04.2014 № 100260000/2014/200070/2 та від 18.04.2014 № 100260000/2014/200071/2; визнання протиправними та скасування оформлених м/п "Східний" Київської міжрегіональної митниці карток відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 18.04.2014 № 100260001/2014/00110 та від 18.04.2014 № 100260001/2014/00111.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (стальні диски коліс), що ввозилися на територію України, прийняті необґрунтовані рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення м/п "Східний" Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості від 18.04.2014 № 100260000/2014/200070/2 та від 18.04.2014 № 100260000/2014/200071/2; визнано протиправними та скасовано оформлені м/п "Східний" Київської міжрегіональної митниці картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 18.04.2014 № 100260001/2014/00110 та від 18.04.2014 № 100260001/2014/00111.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та фірмою Zhangzhou Yongyulong Precise Hardware Co. Ltd, Китай укладено зовнішньоекономічний контракт від 28.10.2013 № ZHCH-1, предметом якого є поставка товару - стальних дисків для коліс, країна виробництва Китай.

З метою розмитнення придбаного за вказаним контрактом товару позивачем подано до митного органу декларації митної вартості від 14.04.2014 № 100260001/2014/136916 та № 100260001/2014/136912.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом (за ціною контракту) та склала 349388,81 грн. і 365753,00 грн. відповідно.

З метою підтвердження заявленої митної вартості разом з декларацією №100260001/2014/136912 позивач надав Київській міжрегіональній митниці наступні документи: контракт від 28.10.2013 № ZHCH-1 з додатками № 1 та № 2; специфікація від 17.02.2014 № 2; комерційний інвойс від 17.02.2014 № YL0824-B; довідка перевізника про транспортні витрати від 25.03.2014 № 1897; коносамент від 17.02.2014 № ХМРС377894; меморіальний ордер від 01.04.2014 № 203190267; меморіальний ордер від 17.12.2013 № 185026986.

З метою підтвердження заявленої митної вартості разом з декларацією № 100260001/2014/136916 позивач надав Київській міжрегіональній митниці наступні документи: контракт від 28.10.2013 № ZHCH-1 з додатками № 1 та № 2; специфікація від 17.02.2014 № 2; комерційний інвойс від 17.02.2014 № YL0824-А; довідка перевізника про транспортні витрати від 25.03.2014 № 1897; коносамент від 17.02.2014 № ХМРС377894; меморіальний ордер від 01.04.2014 № 203190267; меморіальний ордер від 17.12.2013 № 185026986.

Вказуючи, що надані позивачем розрахункові документи містять розбіжності, митним органом витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом надано: виписку з бухгалтерської документації (рахунки-фактури, видаткові накладні), лист підприємства "Росшина" від 16.04.2014 № 1604/01 щодо ліцензійних чи авторських договорів, прайс-лист виробника товару, інформацію з мережі Інтернет щодо вартості сировини, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (SWIFT), рахунок від 25.03.2014 № UAM0252064 щодо вартості транспортних витрат, експертний висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.04.2014 № 1495.

За наслідком розгляду поданих позивачем документів митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості від 18.04.2014 № 100260000/2014/200070/2, від 18.04.2014 № 100260000/2014/200071/2 та картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 18.04.2014 № 100260001/2014/00110, від 18.04.2014 № 100260001/2014/00111.

При цьому, митну вартість товару було збільшено з 27797,39 доларів США до 73209,78 доларів США (декларація № 100260001/2014/136912) та з 29099,33 доларів США до 80597,58 доларів США (декларація № 100260001/2014/136916).

Вважаючи зазначені рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішень митного органу про коригування митної вартості товару та карток відмови як таких, що прийняті за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. При цьому, подані документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Посилання відповідача як на підставу для виникнення у нього сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів на розбіжності в поданих позивачем розрахункових документах спростовані дослідженими судами попередніх інстанцій доказами, зокрема, специфікаціями до договорів, інвойсами, платіжними дорученнями, меморіальними ордерами.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем під час судового розгляду не надано.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.