Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Амєліна С.Є.,

Головчук С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Романівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа - Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області), Романівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати протиправним і скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №181-о/с від 10 липня 2015 року про звільнення його з посади помічника начальника районного відділу оперативного чергового чергової частини штабу Романівського районного відділу УМВС України в Житомирській області;

- поновити його на посаді помічника начальника районного відділу оперативного чергового чергової частини штабу Романівського районного відділу УМВС України в Житомирській області;

- стягнути з Романівського районного відділу УМВС України в Житомирській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що підставою для його звільнення було встановлення недостовірних відомостей щодо майна, вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. Вважає, що неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка в рамках Закону України "Про очищення влади" (1682-18) , не може бути єдиною підставою для звільнення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного у декларації, або виявлення цього органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не є підставою для застосування встановленої Законом України "Про очищення влади" (1682-18) заборони без урахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) набуте під час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини 1 статті 2 цього Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 2002 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з квітня 2013 року обіймав посаду оперативного чергового чергової частини штабу Романівського районного відділу УМВС України в Житомирській області.

Романівським відділенням Новоград-Волинської ОДПІ проведено перевірку відомостей, вказаних у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", щодо ОСОБА_4

За наслідками перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", 16 червня 2015 року Новоград-Волинською ОДПІ складено висновок №1589.

Перевіркою встановлено, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості наявності майна (майнових прав), а саме: не задекларовано транспортний засіб марки VIPERR3, ДНЗ НОМЕР_1, тип ТЗ - мопед, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію N002335 від 12 вересня 2008 року, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, набутих за час перебування на службі в органах УМВС України в Житомирській області, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають наявній станом на 16 червня 2015 року податковій інформації про майно (майнові права) позивача.

На підставі цього висновку за поданням заступника начальника УМВС України в Житомирській області наказом УМВС України в Житомирській області від 10 липня 2015 року № 181 о/с ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) , з 10 липня 2015 року.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, керувався тим, що підставою для заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", є наявність одного з критеріїв, наведеного у частині 8 статті 3 Закону України "Про очищення влади". Оскільки така підстава щодо позивача встановлена у висновку фіскального органу за результатами проведеної перевірки, звільнення ОСОБА_4 здійснено відповідно до вимог Закону.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Заборона, передбачена частиною 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина 8 статті 3 Закону).

В силу частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) встановлено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 листопада 2014 року (z1385-14) .

Пунктом 3 цього Порядку визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) , від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Відповідно до частини 10 статті 5 Закону України "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Частиною 11 статті 5 Закону України "Про очищення влади" передбачено, що орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

В силу частини 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

З наведених положень Закону слідує, що за результатами перевірки, якою встановлена певна недостовірність (невідповідність) щодо майна, вказаного у декларації, складається висновок, який є підставою для звільнення посадової особи з посади.

При цьому, висновок про результати перевірки є носієм доказової інформації про виявлені фіскальним органом порушення вимог законодавства і згідно з частиною 11 статті 5 Закону України "Про очищення влади" є самостійним предметом оскарження, а тому цей акт повинен оцінюватися за усіма критеріями, передбаченими процесуальним законодавством.

Суди не перевірили, чи оскаржував позивач в іншій справі висновок Новоград-Волинської ОДПІ від 16 червня 2015 року № 1589, складений за результатами перевірки його декларації, та в залежності від цього не вирішили питання про вихід за межі заявлених позовних вимог щодо правової оцінки законності цього висновку.

Таким чином, судові рішення попередніх інстанцій не можна вважати законними і обґрунтованими без встановлення наведених обставин та вирішення питань, що мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року і постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.