ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2016 року м. Київ К/800/16988/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року,
в с т а н о в и в:
У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення житлово - побутової комісії Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (протокол № 1 від 30.01.2014 р.) про зняття його та членів його родини з квартирного обліку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема посилається на те, що відповідачем порушено пункт 3.16 Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2007 р. № 278 (z0942-07) , щодо запрошення позивача та членів його сім`ї на засідання житлово - побутової комісії. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Пунктом 1.4 Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2007 р. № 278 (z0942-07) , встановлено, що забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Згідно з пунктом 3.16. вказаної Інструкції зняття з квартирного обліку та виведення з пільгових списків осіб, які були необґрунтовано внесені до цих списків або втратили вказане право, проводиться житлово-побутовими комісіями військових частин у тому самому порядку, що й взяття на облік. При розгляді цих питань на засідання житлово-побутової комісії запрошуються зацікавлені особи, які про зняття з обліку (вилучення з пільгової черги) повідомляються у 15-денний термін у письмовій формі.
Судами встановлено, що у 1994 році ОСОБА_4 з родиною отримав трикімнатну квартиру НОМЕР_1 (загальною площею 72,2 кв.м., жилою площею - 41,1 кв.м.) в АДРЕСА_1 від Збройних Сил України, яка зареєстрована за ним та членами його родини на праві власності внаслідок приватизації.
30.01.2014 р. управлінням Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України за результатами розгляду матеріалів квартирної справи підполковника запасу ОСОБА_4 виявлено, що вказаний офіцер безпідставно поставлений на квартирний облік при військовій частині 3027.
Згідно з витягом з протоколу № 1 засідання житлово-побутової комісії управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 30.01.2014 р. підполковника запасу ОСОБА_4 та членів його сім`ї знято з квартирного обліку при УПТрК з тих підстав, що за період проходження військової служби він отримав у постійне користування трикімнатну квартиру.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом, який надіслано на його адресу 7 лютого 2014 року.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач реалізував встановлене статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на отримання житла, а тому законно був знятий з квартирного обліку.
Мотиви касаційної скарги висновків судів не спростовують, оскільки спірне рішення про зняття з квартирного обліку прийняте відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а доводам про неналежне повідомлення позивача про засідання житлової комісії дана правильна юридична оцінка судами попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у х в а л и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року - без змін.
ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді
Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.