Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Амєліна С.Є., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Цуманського виробничого управління житлово-комунального господарства

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року

у справі за позовом Цуманського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі - Цуманське ВУ ЖКГ) до Управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області (далі - УПСЗН Ківерцівської РДА Волинської області) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

У травні 2014 року Цуманське ВУ ЖКГ звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій, зобов'язання провести реєстрацію фінансових зобов'язань та надати відповіді на запити. В обґрунтування вимог зазначало, що рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради Ківерцівського району від 28 квітня 2011 року № 41 позивача визначено виконавцем послуг з централізованого водовідведення в смт Цумань і, у період з 01 червня 2011 року по 30 квітня 2014 року, підприємство надавало послуги з централізованого водопостачання та водовідведення пільговій категорії населення. Вказує, що відповідно до статті 21 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 1875-ІV (1875-15) ) має право на отримання компенсації за надання таких послуг, проте відповідач відмовився зареєструвати зобов'язання по відшкодуванню позивачу витрат, пов'язаних з наданням пільг та не надав належних відповідей на запити, направлених відповідно до Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) (далі - Закон № 2939-VI (2939-17) ). Вважаючи дії УПСЗН Ківерцівської РДА Волинської області неправомірними, просив суд визнати протиправними дії щодо відмови в реєстрації фінансових зобов'язань, відповідно до розрахунків щодо вартості послуг наданих пільговикам за період з 01 червня 2011 року по 30 квітня 2014 року за послуги з централізованого водовідведення, оформлених згідно із формою " 2-пільга" на паперових та електронних носіях та притягнути винних осіб до відповідальності; зобов'язати відповідача зареєструвати фінансові зобов'язання на суму 20373,74 грн відповідно до розрахунків Цуманського ВУ ЖКГ за період з 01 червня 2011 року по 30 квітня 2014 року; визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання інформації на запити та зобов'язати надати повні відповіді на ці запити.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10 лютого 2015 року скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрито провадження у справі.

Постановою Верховного Суду України від 23 червня 2015 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі Цуманське ВУ ЖКГ порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Законів № 1875-ІV (1875-15) та № 2939-VI (2939-17) . Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що Цуманське ВУ ЖКГ діяло на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 01 січня 2009 року між Цуманським ВУ ЖКГ (Замовник) та Дочірнім підприємством "Аква-Волинь" (Виконавець) укладено договір № 1 про надання послуг по обслуговуванню системи водовідведення смт. Цумань, відповідно до статті 2 якого, Замовник уповноважує та доручає Виконавцю заключати угоди по обслуговуванню системи водовідведення смт. Цумань з її абонентами (користувачами). Кошти отримані Виконавцем за надані послуги є винагородою Виконавця.

Рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області від 28 квітня 2011 року № 41 Цуманське ВУ ЖКГ визнано виконавцем (виробником) послуг з централізованого водовідведення; затверджено Цуманському ВУ ЖКГ розрахунок економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водовідведення та затверджено двоставковий тариф на послуги з централізованого водовідведення для всіх категорій споживачів (населення, бюджетних організацій та інші), порядок оплати за послуги водопостачання та водовідведення населенням.

У період з 01 червня 2011 року по 30 квітня 2014 року позивач надав послуги з централізованого водопостачання та водовідведення пільговій категорії населення в смт Цумань Ківерцівського району Волинської області, у зв'язку з чим з 2013 року неодноразово звертався до відповідача з приводу отримання компенсації за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.

Проте УПСЗН Ківерцівської РДА Волинської області не приймало подані Цуманським ВУ ЖКГ розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам за послуги з централізованого водовідведення з тих підстав, що тарифи на послуги з централізованого водовідведення, затверджені рішенням від 28 квітня 2011 року № 41 є завищеними, а позивач зловживав монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів та легітимації цих порушень, що підтверджується рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету України у Волинській області від 19 вересня 2013 року № 55.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що застосування двоставкового тарифу при розрахунках за надані послуги з центрального водовідведення споживачам смт Цумань та включення на відшкодування витрат за централізоване водовідведення суперечить чинному законодавству, а кошти за надані пільги по централізованому водовідведенню позивачу не належать, оскільки в порушення умов договору про надання послуг по обслуговуванню системи водовідведення смт Цумань від 01 січня 2009 року № 1 договори із споживачами укладались з Цуманським ВУ ЖКГ, проте кошти надходили на рахунок ДП "Аква-Волинь", а тому відповідач правомірно не реєстрував фінансові зобов'язання Цуманського ВУ ЖКГ.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом № 1875-IV (1875-15) , відповідно до пункту 6 частини 1 статті 21 якого, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавець має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг визначені статтею 7 цього Закону, відповідно до пункту 2 частини 1 якої, органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг уповноважені встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений статтею 31 Закону № 1875-IV згідно з частиною 2 якої, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

За приписами частини 3 статті 31 Закону № 1875-IV, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно з частинами 7-8 статті 31 Закону № 1875-IV центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку ( частина 9 статті 31 Закону № 1875-IV).

До 01 червня 2011 році формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснювалось відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 (959-2006-п) (далі - Порядок № 959), відповідно до пункту 8 якого, підприємства могли застосовувати двоставкові тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до законодавства.

Отже, із змісту наведених норм видно, що питання щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються уповноваженими на те органами, зокрема органами місцевого самоврядування, ці тарифи не можуть бути нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво і у разі виникнення спору щодо правильності їх розміру такі спори вирішуються в судовому порядку.

Як видно із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області від 28 квітня 2011 року № 41 затверджено двоставковий тариф на послуги з централізованого водовідведення для всіх категорій споживачів (населення, бюджетних організацій та інші), що не суперечило Порядку № 959 (959-2006-п) , норми якого діяли до 01 червня 2011 року.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суди послалися на те, що застосування двоставкового тарифу на послуги з централізованого водовідведення є неправомірним, оскільки з 01 червня 2011 року Порядок № 959 (959-2006-п) втратив чинність, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 01червня 2011 року № 869 (869-2011-п) "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

Разом з тим, позивач не є суб'єктом, що вирішує питання щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуг і невідповідність рішення суб'єкта владних повноважень вимогам закону є підставою для вчинення дій щодо його скасування або оскарження в судовому порядку, проте не позбавляє суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги, права на отримання компенсації за надання такої послуги відповідно до пункту 6 частини 1 статті 21 Законом № 1875- ІV із застосуванням принципу пропорційності відшкодування.

Відповідно до частини 1 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (117-2003-п) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою " 2-пільга".

Порядок і механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) (далі - Порядок № 256), відповідно до пункту 3 якого головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 256 (256-2002-п) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Цуманське ВУ ЖКГ заявило вимогу зобов'язати відповідача зареєструвати фінансові зобов'язання на суму 20373,74 грн відповідно до розрахунків Цуманського ВУ ЖКГ за період 01 червня 2011 року по 30 квітня 2014 року.

Разом з тим, вказані нормативні акти не передбачають можливості примусової реєстрації фінансових зобов'язань з метою отримання компенсації за надані послуги, оскільки цими нормативними актами встановлена процедура, розрахована на відсутність спору.

У разі незгоди підприємства з відмовою уповноваженого органу прийняти розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, у судовому порядку вирішуються вимоги про стягнення сум, а не шляхом пред'явлення вимоги про реєстрацію фінансових зобов'язань щодо яких між підприємством та уповноваженою особою є спір.

Отже, суду слід було уточнити позовні вимоги, з урахуванням приписів статей 99, 100 КАС України.

Крім того, вирішуючи спір, суди встановили, що відповіді на запити Цуманського ВУ ЖКГ відповідач надав вчасно, проте висновки щодо повноти та обґрунтованості цих відповідей по суті поставлених позивачем питань у судових рішеннях відсутні. Отже, судові рішення в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Цуманського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.