Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2009 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця села Велика Білозерка Кам'янко -Дніпровського району Запорізької області, мешканця міста Запоріжжя, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянина України, уродженця села Розумівка Запорізького району Запорізької області, мешканця міста Запоріжжя, раніше судимого 19 грудня 2005 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, часткового приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 19 грудня 2005 року та призначено остаточне покарання - сімнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, громадянина України, уродженця та мешканця міста Запоріжжя, раніше судимого 11 жовтня 2005 року за ч. 2 ст. 187 КК України на п'ять років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки,

за ч. 3 ст. 187 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 11 жовтня 2005 року та призначено остаточне покарання - одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, громадянина України,

уродженця та мешканця міста Запоріжжя, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на відшкодування матеріальної шкоди: на користь ОСОБА_8 - 62 097 гривень, на користь ОСОБА_9 450 гривень.

На відшкодування моральної шкоди постановлено стягнути: на користь ОСОБА_8: з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 50 000 гривень з кожного, з ОСОБА_3 - 15 000 гривень, з ОСОБА_4 - 10 000 гривень; на користь ОСОБА_9: з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 15 000 гривень з кожного, з ОСОБА_3 - 10 000 гривень, з ОСОБА_4 - 5 000 гривень.

Крім того, вирішено питання про стягнення судових витрат.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів за таких обставин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були обізнані про те, що сім'я ОСОБА_11 у дворі свого помешкання за адресою: будинок АДРЕСА_1 приймає лом кольорових металів та розраховується з клієнтами готівкою, вирішили заволодіти коштами цієї сім'ї шляхом вчинення розбою.

Для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запропонували взяти участь у розбої ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на що ті погодилися.

ОСОБА_4, маючи право керування автомобілем "Volkswagen Т-4", р. н. НОМЕР_1, залучався до участі у вчиненні злочину з метою доставки співучасників до місця вчинення злочину та швидкого їх зникнення звідти.

Готуючись до злочину ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підшукали дві дерев'яні бейсбольні бити, а також рукавички, щоб не залишити відбитків пальців рук на місці злочину.

1 липня 2007 року, приблизно о 2-й годині ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на автомобілі "Volkswagen Т-4" під керуванням останнього приїхали до території Центральної районної лікарні Запорізького району, неподалік від якої мешкала сім'я ОСОБА_11

Діючи з відома всіх учасників, ОСОБА_4 передав свою биту ОСОБА_1 і залишився чекати в автомобілі.

ОСОБА_3 знаходився біля будинку АДРЕСА_1 і спостерігав за навколишньою обстановкою для забезпечення безпечного проникнення в будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також попередження співучасників про можливу небезпеку.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи за попередньою змовою з іншими учасниками злочину, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проникли в першу половину будинку АДРЕСА_1 в місті Запоріжжя, де мешкали ОСОБА_13 та ОСОБА_12 і з метою заволодіння чужим майном напали на потерпілих.

Під час розбою ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вийшли за межі домовленості з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та вирішили позбавити ОСОБА_12 і ОСОБА_13 життя..

З цією метою ОСОБА_2 підсвічував заздалегідь приготовленим ліхтариком, а ОСОБА_1 завдав бейсбольною битою декілька ударів у ліву тім'яно-скроневу область голови ОСОБА_12, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої.

Після цього, ОСОБА_1 бейсбольною битою завдав декілька ударів у ліву лобно-тім'яно-скроневу область голови ОСОБА_13, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

Убивши ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заволоділи їх майном на загальну суму 269 гривень.

Потому ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проникли у другу половину будинку, де напали на ОСОБА_11 і ОСОБА_8

При цьому ОСОБА_2 підсвічував заздалегідь приготовленим ліхтариком, а ОСОБА_1 завдав ОСОБА_11 два удари кулаком в область голови. Одного удару в голову ОСОБА_11 завдав і ОСОБА_3

Унаслідок таких дій ОСОБА_11 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після цього, ОСОБА_1 завдав декілька ударів бейсбольною битою в обличчя, голову та тулуб ОСОБА_8, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Застосувавши насильство до потерпілих, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заволоділи майном ОСОБА_8 на загальну суму 36 725 гривень.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі та доповненні до неї посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, на порушення його права на захист; також на призначення йому надмірно суворого покарання.

Не оскаржуючи кваліфікації своїх дій за ч. 4 ст. 187 КК України, засуджений зазначає, що умислу на вбивство потерпілих у нього з ОСОБА_2 не було, вони хотіли лише оглушити потерпілих і вважали, що залишають їх живими.

На думку ОСОБА_1, його дії щодо вчинення вбивства слід перекваліфікувати з п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 119 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду щодо наявності у нього попередньої змови на вчинення злочину з ОСОБА_3, твердить, що з ОСОБА_3 до дня вчинення злочину знайомий не був і ні про що з ним не домовлявся.

До того ж, ОСОБА_1 вважає, що йому призначено надто суворе покарання. Просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд, або вирок змінити, перекваліфікувавши його дії по епізоду вбивства з п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 119 КК України.

Захисник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у її підзахисного умислу на позбавлення життя ОСОБА_13 та ОСОБА_12 і просить дії засудженого перекваліфікувати з п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 119 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 та доповненні до неї йдеться про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. ОСОБА_2 зазначає, що умислу на вбивство ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у нього не було, а була лише домовленість з ОСОБА_1 про те, щоб оглушити потерпілих.

Зазначає ОСОБА_2 і про допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, засуджений зазначає, що в справі відсутній оригінал протоколу огляду місця події, а протокол судового засіданні виготовлений з порушенням строків, визначених у ст. 87 КПК України.

ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити - перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 187 КК України та призначити покарання, передбачене в санкції цієї статті.

На думку захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_14, матеріали справи не містять доказів попередньої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вбивство ОСОБА_13 та ОСОБА_12, у зв'язку з чим дії її підзахисного мають бути кваліфіковані за ч.4 ст. 187 КК України.

Захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі та доповненні до неї твердить про неправильну кваліфікацію його дій за ч.3 ст. 187 КК України. ОСОБА_3 зазначає, що він мав на меті лише викрасти металобрухт у потерпілих, про вчинення розбою нічого не знав і участі в ньому не брав. У скарзі йдеться й про однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також про надмірну суворість призначеного засудженому покарання.

ОСОБА_3 просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу - направити на нове розслідування.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 зазначає про неправильну кваліфікацію його дій за ч.3 ст. 187 КК України. ОСОБА_4 вказує на те, що він, наблизившись до будинку потерпілих, відмовився від вчинення злочину і чекав ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в автомобілі.

ОСОБА_4 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 йдеться про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо умислу ОСОБА_4 на вчинення розбою. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_4 відмовився йти вчиняти злочин, повернувся до свого автомобіля і знаходився там до повернення інших.

Захисник вважає, що вина ОСОБА_4 полягає лише в тому, що він, відмовившись від безпосередньої участі у вчиненні злочину, не залишив місце події, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України.

Йдеться у скарзі й про допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, про те, що суд безпідставно відмовив у приєднанні до справи деяких доказів, до того ж, на думку захисника, протокол огляду місця події складено з порушеннями вимог закону.

Захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 змінити - перекваліфікувати його дії на ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у своїх касаційних скаргах посилаються на призначення засудженому ОСОБА_4 надмірно суворого покарання та просять вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 змінити, призначивши цьому засудженому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9, крім того, зазначають про неправильне розв'язання апеляційним судом цивільних позовів та просять їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення захисника ОСОБА_5, яка підтримала свою та свого підзахисного касаційні скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг засуджених, їх захисників та потерпілих; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Так, ОСОБА_1 під час досудового слідства і в судовому засіданні стверджував, що в червні 2007 року разом із ОСОБА_2 вирішили вчинити напад з метою заволодіння грошима на сім'ю ІНФОРМАЦІЯ_5, яка займалась прийманням металобрухту. Взяти участь у вчиненні злочину запропонували ОСОБА_4, який в свою чергу знайшов ще одного співучасника - ОСОБА_3

Взявши з собою дві бити, рукавички, скотч, газовий балончик та ліхтарик, усі четверо приїхали до будинку, де мешкала сім'я ІНФОРМАЦІЯ_5, після чого ОСОБА_4 відмовився заходити до будинку і повернувся до автомобіля.

ОСОБА_1 зазначав, що він та ОСОБА_2 зайшли до тієї частини будинку, де мешкали ОСОБА_13 та ОСОБА_12 та вирішили оглушити потерпілих. ОСОБА_2 світив ліхтариком, а він (ОСОБА_1) завдав потерпілим по декілька ударів битою в голову, від чого вони знепритомніли.

Також ОСОБА_1 стверджував, що в другій половині будинку, куди зайшли він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вони із застосуванням насильства заволоділи майном потерпілої ОСОБА_8

Повернувшись до автомобіля, де їх чекав ОСОБА_4, поїхали з місця події, а потім вчотирьох порівну розділили забрані у потерпілих гроші.

Про домовленість із ОСОБА_1 про вчинення нападу на сім'ю ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою заволодіння грошима твердив і ОСОБА_2 План дій обговорювали з ОСОБА_4, який погодився взяти участь у вчиненні злочину і запропонував ще одного співучасника - ОСОБА_3

ОСОБА_4, відмовившись йти до будинку потерпілих, залишився чекати в автомобілі, а він (ОСОБА_2), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підійшли до помешкання сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_5.

ОСОБА_2 стверджував, що вони з ОСОБА_1 не хотіли вбивати ОСОБА_13 та ОСОБА_12, а мали намір лише оглушити їх. При цьому ОСОБА_2 підтвердив, що він світив ліхтариком, а ОСОБА_1 завдавав потерпілим удари битою в голову.

Зазначав ОСОБА_2 і про те, що в другій половині будинку він ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із застосуванням насильства заволоділи майном ОСОБА_8, після чого повернулись до автомобіля, де їх чекав ОСОБА_4, та залишили місце події.

ОСОБА_3, не визнаючи себе винним у вчиненні розбою, у той же час зазначав, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обговорював питання щодо заволодіння грошима ОСОБА_8, проте погодився взяти участь лише у крадіжці металобрухту, прийманням якого займалась потерпіла. Не заперечував ОСОБА_3 й того, що знаходився на місці події та притримував хвіртку помешкання потерпілих у той час, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились у будинку.

За показаннями ОСОБА_3, з місця події він, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхали на автомобілі ОСОБА_4, а через деякий час порівну розділили здобуте у потерпілих майно.

ОСОБА_4, який також не визнав себе винним у вчиненні розбою, зазначав, що дерев'яну биту придбав 29 червня 2007 року для самооборони. Не заперечував, що на своєму автомобілі відвіз до місця події ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, якому дав биту. Пояснював, що чекав вказаних осіб, які пішли до помешкання ОСОБА_11, а потім разом з ними залишив місце події. Не заперечував ОСОБА_4 і того, що отримав від ОСОБА_1 частину грошей, які були відібрані у потерпілої ОСОБА_8

Показання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 узгоджуються з даними протоколів проведеного з кожним із них відтворення обстановки і обставин події (т.5, а.с. 23-33, 115-122, 200-212, 315-323).

За показаннями потерпілої ОСОБА_8, в ніч з 30 червня на 1 липня 2007 року у частину будинку, де вона проживає з мамою ОСОБА_11 та дочкою ОСОБА_9, вдерлися невідомі, один з яких двічі вдарив маму, інший - її декілька разів якимось предметом. На вимогу нападників вона повідомила, де знаходяться гроші і коштовності, заволодівши якими, ці особи залишили помешкання. Її дочка перед нападом встигла вискочити з будинку через вікно, а потім виявила в другій половині будинку закривавлених ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що вночі прокинулась від гавкання собаки, через деякий час почула глухі стуки у тій половині будинку, де мешкали ОСОБА_13 та ОСОБА_12 Почувши шум розбитого скла та побачивши силует невідомого, вона через відкрите вікно вистрибнула на подвір'я і заховалась. Через деякий виявила у будинку закривавлених ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також свою маму та бабусю, на обличчі яких теж була кров.

Ці показання ОСОБА_9 підтвердила під час проведення з нею відтворення обстановки і обставин події (т.2, а.с. 66-74).

За даними протоколу огляду місця події у будинку АДРЕСА_1 виявлені трупи ОСОБА_13 та ОСОБА_12 з ознаками насильницької смерті (т.1, а.с. 44-82).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_12 виявлено забійні рани волосяної частини голови зліва, перелом кісток склепіння та основи черепа зліва, часткове занурення осколків черепа у рідину головного мозку з розшаруванням кісток черепа вздовж країв перелому, розрив твердої мозкової оболонки, крововилив під тверду і м'яку мозкові оболонки, обширні осередки руйнування і забою головного мозку в лівих скроневій і тім'яній долях, що є тяжкими тілесними ушкодженнями, від яких настала смерть потерпілої (т.3, а.с. 21-26).

На трупі ОСОБА_13 виявлено садна, крововиливи, забійні рани на шкіряних покровах голови, крововиливи в м'які тканини лобно-тім'яно-скроневій області зліва з відшаруванням м'яких тканин, крововилив в м'які тканини потиличної області справа, крововилив в м'які тканини в лівій щелепній області, багатооскольчатий дірчатий перелом лобної, тім'яної, потиличної кісток зліва з розповсюдженням на склепіння та основу черепа з частковим зануренням кісткових фрагментів у порожнину черепа, розрив твердої мозкової оболонки в лобно-тім'яній області зліва, субарахноїдальні крововиливи, осередки забою і розмноження тканини головного мозку в тім'яно-скроневій області лівої півкулі, що є тяжкими тілесними ушкодженнями, від яких настала смерть потерпілого (т.3, а.с. 6-11).

Потерпілій ОСОБА_8 заподіяно травматичне видалення коронок 2, 3, 4 зубів нижньої щелепи справа, струс головного мозку, рану в області лоба, синці навколо очей, набряк м'яких тканин в правій тім'яній потиличній області, синці в області правого плеча, правого стегна, набряк м'яких тканин в області правої кисті, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.3, а.с. 225-226).

Потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_9 за висновком судово-медичної експертизи заподіяні легкі тілесні ушкодження (т.3, а.с. 234-240, 251).

Належним чином оцінивши ці та інші докази в справі, апеляційний суд обґрунтовано визнав винними та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за п.п. 1,6,12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України, а дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - за ч.3 ст. 187 КК України.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисників про відсутність у цих засуджених умислу на позбавлення життя ОСОБА_12 та ОСОБА_13 колегія суддів вважає безпідставними.

Так, апеляційний суд, вирішуючи питання про умисел, виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння та врахував спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень тощо. Зокрема, судом враховано, що удари потерпілим з великою силою завдавались дерев'яною битою в голову, причому саме внаслідок цих ударів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були спричинені ушкодження, не сумісні з життям.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли з умислом на позбавлення життя потерпілих, а тому підстав для перекваліфікації їх дій на ст. 119 КК України колегія суддів не вбачає.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами касаційних скарг щодо відсутності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередньої змови на вбивство ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Як видно з матеріалів справи, у той час, коли ОСОБА_1 завдавав дерев'яною битою удари в голову потерпілим, ОСОБА_2, враховуючи темний час доби, підсвічував йому заздалегідь заготовленим ліхтариком. Узгодженість дій винних та спільне заволодіння ними майном потерпілих свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до початку злочину домовилися про його вчинення.

На думку колегії суддів, є необґрунтованими й доводи захисника ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відсутність у цих засуджених умислу на вчинення розбою та доводи з приводу того, що ОСОБА_4 відмовився від вчинення злочину.

Апеляційний суд правильно встановив та зазначив у вироку з посиланням на відповідні докази про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були обізнані про вчинення саме розбою щодо потерпілих. Будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями єдиним умислом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконали частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.

Так, ОСОБА_4 на своєму автомобілі доставив інших співучасників до місця вчинення злочину, чекав їх в автомобілі до того часу, поки вони не повернулись, після чого всі разом залишили місце події, а через деякий час порівну розділили майно, яким незаконно заволоділи. Та обставина, що ОСОБА_4 відмовився йти в будинок потерпілих, залишившись при цьому неподалік від місця події, та виконавши інші дії щодо реалізації злочинного наміру всіх співучасників, не може свідчити про відмову цього засудженого від вчинення злочину.

Що стосується ОСОБА_3, то він, прибувши разом із іншими до будинку потерпілих з метою вчинення розбою, спочатку спостерігав за навколишньою обстановкою згідно з домовленістю, а потім разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проник у ту половину будинку, де мешкали ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та брав безпосередню участь у заволодінні майном потерпілих.

Доводи касаційних скарг щодо порушень вимог кримінально-процесуального закону при складанні протоколу огляду місця події були ретельно перевірені апеляційним судом, який постановив окрему ухвалу на адресу прокурора Запорізької області.

Несвоєчасне виготовлення протоколу судового засідання, про що йдеться в касаційній скарзі ОСОБА_2, не є підставою для скасування чи зміни вироку щодо цього засудженого.

Порушення права ОСОБА_1 на захист, про що засуджений зазначає в своїй касаційній скарзі, при перевірці справи в касаційному порядку не встановлено.

Цивільні позови потерпілих розв'язані апеляційним судом відповідно до вимог чинного законодавства, а тому доводи касаційних скарг потерпілих у цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, суд, дотримуючись вимог ст.ст. 64, 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують цього засудженого.

Підстав вважати призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання надмірно суворим, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.

На думку колегії суддів, покарання, яке апеляційний суд призначив ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення цих засуджених і попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення цього покарання, про що йдеться в касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Разом із тим, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, апеляційний суд не врахував положень ст. 93 КПК України та стягнув судові витрати із засуджених солідарно, у зв'язку з чим вирок у цій частині в порядку ст. 395 КПК України підлягає зміні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України вирок апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2009 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині відшкодування судових витрат змінити, стягнувши з кожного із засуджених по 117 гривень 50 копійок на користь НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області.

У решті зазначений вирок залишити без зміни

Судді: