Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Кузьменко О.Т., Пошви Б.М.

прокурора – Пересунька С.В.

розглянула у судовому засіданні 29 липня 2010 року в м. Києві касаційне подання заступника прокурора Львівської області по кримінальній справі щодо ОСОБА_1

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 24 липня 2009 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого:

- за вироком Франківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2005 року за ч.1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за вироком цього ж суду від 14 листопада 2007 року за ч.1 ст. 309 КК України і за сукупністю вироків на 2 роки 1 місяць позбавлення волі і звільненого 24 жовтня 2008 року Миколаївським районним судом Львівської області від відбування покарання з встановленням адміністративного нагляду строком на 1 рік

засуджено за ст. 395 КК України на 1 місяць арешту.

Відповідно до ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2007 року і за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначене остаточне покарання у виді 4 місяців арешту.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він після звільнення з місця позбавлення волі, з метою ухилення від установленого адміністративного нагляду, 13 березня 2009 року самовільно покинув місце проживання АДРЕСА_1 і не повідомив про це органи внутрішніх справ.

У касаційному поданні прокурор з посиланням у ньому на те, що суд при призначенні засудженому покарання за сукупністю вироків допустив порушення вимог ч.4 ст. 71 КК України ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за вироком Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2007 року ОСОБА_1 за ч.1 ст. 309 КК України та за сукупністю вироків було засуджено на 2 роки 1 місяць позбавлення волі.

Згідно з долученою до матеріалів справи довідкою Держівської виправної колонії 110 від 31 жовтня 2008 року у цей день ОСОБА_1 було звільнено з місця позбавлення волі умовно-достроково на 11 місяців та 4 дні (а.с.19).

ОСОБА_1 злочин, за який його засуджено у даній справі, вчинив 13 березня 2009р., тобто в період невідбутої частини покарання, призначеного йому за попереднім вироком, однак йому за сукупністю вироків судом призначене остаточне покарання у виді 4 місяців арешту.

При вирішенні цього питання судом не враховано того, що згідно з вимогами ч.4 ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків остаточне покарання, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Невідбута частина покарання за попереднім вироком, як зазначено вище, становить 11 місяців 4 дні.

Виходячи з цього, остаточне покарання за сукупністю вироків мало б бути більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, судом неправильно застосований кримінальний закон, а тому вирок необхідно скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, у процесі якого вказаний недолік підлягає усуненню.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 24 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.