Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 27 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Волинської області на судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6,

вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 травня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця села Ласків Володимир-Волинського району Волинської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов’язків, передбаченого ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися туди для реєстрації.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця села Ласків Володимир-Волинського району Волинської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися туди для реєстрації.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винним у тому, що вони 21 лютого 2009 року приблизно о 21-ій годині 30 хвилин у селі Ласків Володимир-Волинського району Волинської області грубо порушили громадський порядок. З мотивів явної неповаги до суспільства на вулиці Незалежності неподалік крамниці, в людному місці, безпричинно, з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, затіяли сварку, а потім побиття ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_8 При цьому ОСОБА_5 завдав удари ОСОБА_7 уламком дерев’яної штахети, а ОСОБА_6 – руками ОСОБА_8, чим заподіяли їм легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2009 року вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про те, щоб скасувати судові рішення у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до призначення невиправдано м’якого покарання. Вважає, що суд не врахував зібраних у справі доказів про те, що ОСОБА_5 заздалегідь заготовив уламок штахети для заподіяння тілесних ушкоджень, тримав при собі під верхнім одягом і використав під час хуліганських дій, у зв’язку із чим необґрунтовано перекваліфікував дії засуджених з ч. 4 на ч. 2 ст. 296 КК України. Також посилається на те, що апеляційний суд усупереч ст. 377 КПК України не зазначив у своїй ухвалі підстав, через які апеляцію прокурора визнав необґрунтованою. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора Тилика Т.М., який підтримав касаційне подання з наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України суд при постановленні вироку має обґрунтувати його доказами, розглянутими в судовому засіданні і оціненими за наслідками всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом. За ст. 324 КПК України, з-поміж інших питань, що вирішуються при постановленні вироку, суд повинен дати відповідь на питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений, чи винен підсудний у вчиненні цього злочин. При цьому відповіді на ці питання мають бути однозначними, повними та категоричними як щодо обвинувачення, визнаного судом доведеним, так й стосовно зміни обвинувачення, пред’явленого органами досудового слідства.

Як убачається з матеріалів справи, органи досудового слідства поставили в провину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення в тому, що вони умисними протиправними діями грубо порушили громадський порядок, у процесі якого уламком дерев'яної штахети заподіяли ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження. При цьому кваліфікували ці дії за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, виходячи з того, що предмет, яким були спричинені ушкодження, ОСОБА_5 заготував заздалегідь.

Суд за наслідками розгляду справи не побачив у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ознак інкримінованого їм хуліганства, а тому перекваліфікував їх дії на ч. 2 ст. 296 КУК України. Своє рішення мотивував тим, що уламок дерев’яної штахети, яким завдавалися удари потерпілому ОСОБА_7, ніким із засуджених заздалегідь не заготовлювався, а був підібраний ОСОБА_5 на місці злочину.

Проте таку мотивацію суду не можна визнати обґрунтованою.

Зі змісту вироку видно, що суд, заперечуючи завчасне заготовлення уламка штахети, з посиланням на докази не обґрунтував цей висновок, а лише констатував, що цей предмет ОСОБА_5 підібрав на місці злочину. Також не навів мотивів незгоди з доказами, якими органи досудового слідства обґрунтували наявність в діях засуджених зазначеної кваліфікуючої ознаки.

Зокрема, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 пояснили, що скоюючи проти них хуліганські дії, ОСОБА_5 дістав з-під дублянки уламок дерев’яної штахети, яким ударив ОСОБА_7 по голові.

Такі ж показання висловили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11

ОСОБА_5 під час досудового слідства на допитах як підозрюваний та обвинувачений повідомив, що уламок дерев'яного паркану він взяв на дорозі ще до зустрічі з потерпілими і заховав його в рукав дублянки. (а. с. 123, 141)

Під час огляду місця події було знайдено уламок дерев’яної штахети сірого кольору із залишками фарби білого та синього кольорів. Поряд цього місця знаходився паркан із штахет, однак, як убачається з протоколу огляду та схеми до нього, на ньому не виявлено ушкоджень й, крім того, штахети цього паркану темно-вишневого кольору, який відрізняється від барви уламка штахети.

Також слід зазначити, що із даних огляду місця події та схеми до нього вбачається, що на певній відстані від місця побиття потерпілих знаходиться паркан із штахет, колір яких схожий до кольору на уламку штахети. Із показань потерпілих убачається, що цей паркан знаходиться на дорозі в напрямку до місцевої крамниці, з боку якої прямували засуджені. Такі ж показання в цій частині висловили й самі засуджені.

Ці обставини не отримали відповідної оцінки у вироку. Без їх розгляду та надання відповідної кримінально-правової оцінки даний вирок не можна визнати законним та обґрунтованим, зокрема, й у питанні правильного застосування кримінального закону. У зв’язку із цим доводи прокурора про необхідність скасування вироку з цих підстав є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки в порядку апеляційного провадження зазначені обставини були залишені поза увагою, скасуванню підлягає й рішення апеляційного суду.

Під час нового судового розгляду слід ретельно, всебічно, повно та об’єктивно розглянути всі фактичні обставини справи й залежно від їх змісту та обсягу з дотриманням установленого кримінально-процесуальним законом порядку дати їм відповідну кримінально-правову оцінку.

Після встановлення фактичної і правової природи цих обставин буде вирішено питання про міру покарання та з’ясовані інші питання, зазначені в касаційному поданні прокурора.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.