Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2009 року.

Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

Кіровоградської області, громадянина України,

раніше судимого 1) 10 грудня 2004 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 2) 28 липня 2005 року Новоукраїнським районним судом за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 28 липня 2005 року 2006 року і остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз 108 грн. 96 коп. судових витрат; з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_8 – 1 200 грн., ОСОБА_9 – 630 грн., ОСОБА_10 – 2 000 грн.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судові рішення щодо яких не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у період часу з квітня по травень 2007 року, за наведених у вироку обставин, вчинили ряд крадіжок чужого майна з проникненням у приміщення потерпілих, зокрема, у ОСОБА_11 на суму 700 грн., ОСОБА_12 – 2 000 грн., ОСОБА_8 – 1 200 грн., ОСОБА_9 – 630 грн. Всього було викрадено чужого майна на загальну суму 5 480 грн.

Крім того, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 19 травня 2007 року в с. Шутеньки Новоукраїнського району Кіровоградської області придбали у ОСОБА_13 головки маку, з якого готували наркотичну речовину без мети збуту АДРЕСА_1, але були затримані працівниками міліції. Вага наркотичного засобу становила 20, 51 грама.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеність його вини та кваліфікацію дій за ч. 3 ст. 185 КК України, ставить під сумнів його засудження за ч. 2 ст. 309 КК України. При цьому посилається на те, що в судовому засіданні йому не було задано жодного питання за цим обвинуваченням і він не давав ніяких показань за цим епізодом. Стверджує, що непричетний до вказаного злочину, оскільки мак у свідка ОСОБА_13 брав ОСОБА_6 без його відома, а він (ОСОБА_5) був просто поряд. Також вказує на те, що обшук у будинку ОСОБА_6, де були виявлені наркотичні засоби, був проведений працівниками міліції з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Крім того зазначає, що при призначенні йому покарання не було враховано усіх пом’якшуючих обставин, що призвело до винесення надто суворого вироку.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб крадіжок чужого майна, поєднаних з проникненням у приміщення, ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в касаційній скарзі не оспорюється, як і правильність кваліфікації цих дій за ч. 3 ст. 185 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_5 за вчинення цих злочинів призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, зокрема, і з урахуванням тих обставин, на які маються посилання у касаційній скарзі засудженого. Підстав вважати це покарання явно несправедливим внаслідок суворості, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

Разом із цим, посилання засудженого на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні питання про його винуватість за ч. 2 ст. 309 КК України, заслуговують на увагу.

У відповідності до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Цих вимог закону суд при постановленні вироку не дотримався.

Як видно зі змісту формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, у ньому вказується на те, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 придбали у ОСОБА_13 головки маку, з якого готували наркотичну речовину без мети збуту, і яка була у них вилучена працівниками міліції. Вага наркотичного засобу становила 20,51 грама.

При цьому у формулюванні обвинувачення не вказано, яку ж саме наркотичну речовину виготовили засуджені і у якому висушеному чи невисушеному вигляді визначена вага цієї речовини, хоча встановлення зазначених обставини має істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи судом першої інстанції допущене істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки обвинувачення, визнане судом доведеним за ч. 2 ст. 309 КК України, є неконкретним та не містить обов’язкових ознак цього складу злочину, що позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити доводи касаційної скарги засудженого щодо доведеності чи недоведеності його участі у вчиненні цього злочину.

На це порушення не звернув уваги й апеляційний суд, який також припустився істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, без безпосереднього дослідження доказів у справі, пославшись в ухвалі як на доказ винуватості ОСОБА_5 на показання свідка ОСОБА_13, які не досліджувалися судом першої інстанції, що є неприпустимим.

За таких обставин, постановлені по справі судові рішення в частині засудження ОСОБА_5 та у порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, і щодо ОСОБА_6 як такі, що прийняті з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 та у порядку, передбаченому ст. 395 КК України, щодо ОСОБА_6 в частині їх засудження за ч. 2 ст. 309 КК України с к а с у в а т и, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на 6 років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на 6 років позбавлення волі.