Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Першотравневого районного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

не судилася,

засуджена за ст. 166 КК України на три роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки і покладанням обов’язків, передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов прокурора про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав на дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та про стягнення з неї аліментів на їх утримання задоволено частково: позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав лише на ОСОБА_9, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_10, вирок щодо якого не оскаржується.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що вона разом з ОСОБА_10, будучи батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_4 матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, злісно не виконували обов’язки по догляду за дітьми, не забезпечували належних

житлово-побутових і санітарних умов для виховання та повноцінного харчування дітей, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, 6 березня 2005 року ОСОБА_4 народила сина ОСОБА_7, який через виявлений у матері під час перебування в пологовому будинку туберкульоз, був направлений до будинку дитини, що в м. Ялті.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити, скасувати його в частині позбавлення засудженої батьківських прав. Мотивує тим, що суд, позбавляючи ОСОБА_4 батьківських прав, істотно порушив кримінально- процесуальний закон, яким вирішення цивільного позову про позбавлення батьківських прав у кримінальному судочинстві не передбачено.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, обговоривши доводи касаційного подання і перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який її засуджено, і правильність кваліфікації дій за ст. 166 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Доводи касаційного подання про незаконність вироку в частині позбавлення засудженої батьківських прав на дитину є слушними, оскільки відповідно до ст. 28 КПК України в кримінальній справі може бути заявлено цивільний позов лише про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином. Пред’явлення інших позовів, у тому числі цивільного позову про позбавлення батьківських прав, при провадженні в кримінальній справі та його розгляд в судовому засіданні чинним кримінально-процесуальним законом не передбачено. При наявності в засудженого до позбавлення волі неповнолітніх дітей, які залишися без нагляду, суд відповідно до ст. 346 КПК України зобов’язаний одночасно з постановленням вироку порушити окремою ухвалою питання перед службою у справах неповнолітніх або відповідним органом опіки та піклування про необхідність влаштування цих неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи піклування.

Задовольняючи частково цивільний позов прокурора і позбавляючи ОСОБА_4 батьківських прав на сина ОСОБА_12, суд не врахував вищезазначених вимог Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , внаслідок чого з порушенням норм кримінально-процесуального закону, яке є істотним, постановив судове рішення, яке слід визнати незаконним.

З огляду на це, вирок у частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки такий позов не випливає із матеріалів кримінальної справи, а відтак не підлягав розгляду в порядку кримінального судочинства.

Припустився помилки суд і при призначенні ОСОБА_4 покарання. Як видно із матеріалів справи, засуджена є матір’ю, крім сина ОСОБА_12, ще двох дітей, а саме: синів ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. За таких обставин суд мав врахувати застереження, що містяться в ч.3 ст. 61 КК України, відповідно до якого такий вид покарання як обмеження волі не застосовується до жінок, котрі мають дітей до чотирнадцяти років. Проте суд цього не зробив і призначив ОСОБА_4 покарання, яке призначити їй був невправі.

Враховуючи те, що в касаційному поданні питання про незаконність призначеного засудженій покарання не ставиться, колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 395 КПК України вирок щодо ОСОБА_4 змінити і звільнити її від покарання на підставі ст. 7 КПК України.

Приймаючи таке рішення, колегія суддів виходить із роз’яснення, що міститься в абзаці сьомому п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) із змінами, внесеними згідно з постановами ПВС України №18 від 10.12.2004 року (v0018700-04) , №8 від12.06.2009 року (v0008700-09) та №11 від 06.11.2009 року (v0011700-09) , відповідно до якого суд не вправі перейти до більш м’якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності для того підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності, або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання. При вирішенні цього питання колегія суддів враховує і ту обставину, що ОСОБА_4 звільнена від відбування призначеного їй покарання на підставі ст. 75 КК України, що також позбавляє суд можливості застосувати ст. 69 КК України і перейти до іншого більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст. 166 КК України, оскільки це неминуче погіршить становище засудженої, бо будь-яке реальне покарання є тяжчим від умовного.

Інших істотних порушень вимог кримінально-процесуального або кримінального законів при перевірці справи в касаційному порядку не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Першотравневого районного суду АР Крим від 17 липня 2009 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_10 змінити, скасувати цей вирок у частині вирішення цивільного позову прокурора про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав на сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, а провадження у справі в цій частині закрити через непідвідомчість даного спору суду, який розглядав кримінальну справу.

У порядку ст. 395 КПК України цей же вирок щодо ОСОБА_4 також змінити, звільнити її від призначеного судом покарання з підстави, передбаченої ст. 7 КПК України.