Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015

у справі № 804/7296/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд Сервіс"

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.03.2013 № 0000152250 в частині суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 775 173,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 4 - й квартал 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" за жовтень 2011 року, складено акт № 41/22/5-33253299 від 13.02.2013, яким встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та зазначено про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

На підставі акта перевірки, 13.03.2013 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000152250, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток: за основним платежем - 775173,00 грн., за штрафними санкціями - 193 793,25 грн.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" та ТОВ "Спецбудконструкція" на виконання умов договорів поставки та підряду підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами оренди приміщення, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийому виконаних будівельних робіт, відомостями щодо договірних цін, кошторисами, виписками з банку, платіжними дорученнями.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем із його контрагентами що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у податкового органу були відсутні підстави для висновків про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток за IV квартал 2011 року по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .