Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,

вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такий, що мав три судимості

за крадіжки чужого майна,

був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі зі звільненням відповідно до ст. 75 КК України від покарання з випробуванням упродовж трирічного строку з покладенням на нього передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків.

Цим вироком ОСОБА_5 був визнаний винним і засуджений за те, що 21 серпня 2009 року приблизно о 23-ій годині 20 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння біля будинку № 3, що по вулиці Бударіна в м. Києві, з метою заволодіння майном ОСОБА_6 зірвав з його голови навушники "Косс" і вирвав з рук потерпілого мобільний телефон "Нокіа 5320", в корпусі якого була карта пам’яті та сім-картка оператора зв’язку. Заволодівши у такий спосіб майном потерпілого, вартість якого становила 2 125 гривень, ОСОБА_5 з місця події зник.

Розглядаючи справу ОСОБА_5 за апеляцією прокурора, в якій порушувалося питання про скасування вироку через м’якість призначеного покарання, апеляційний суд 10 березня 2010 року постановив свій вирок, яким скасував вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання і за ч. 2 ст. 186 КК України призначив ОСОБА_5 покарання, застосувавши ст. 69 КК України, у виді обмеження волі строком на два роки.

У касаційному поданні прокурором ставиться питання про скасування вироку апеляційного суду і направлення справи ОСОБА_5 на новий апеляційний розгляд через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, прокурора, який касаційне подання підтримав і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла висновку, що воно є обґрунтованим і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у злочині, за який він засуджений, і правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційному поданні не оскаржуються.

Що ж стосується доводів касаційного подання про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого, то, на думку колегії суддів, вони є обґрунтованими.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_5 має три судимості за злочини, пов’язані з таємним викраденням чужого майна, а 20 лютого 2008 року щодо нього було закрито кримінальну справу за ч. 1 ст. 309 КК України з підстави, передбаченої частиною четвертою цього ж закону.

Зазначені дані свідчать про стійку антисоціальну спрямованість особи засудженого, який після відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства на шлях виправлення не став і повторно вчинив корисливий злочин, який є більш тяжким за злочини, за які має судимості.

За таких обставин вважати, що виправлення ОСОБА_5 можливе за умови призначеного йому покарання у виді обмеження волі, про що стверджується у вироку апеляційного суду, підстав немає, а, отже, постановлене щодо нього цим судом рішення підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України.

Якщо при новому апеляційному розгляді справи доводи апеляції прокурора про безпідставність застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням знайдуть своє підтвердження, то покарання йому має бути призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, оскільки покарання за цим вироком не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд, але в іншому складі суддів.