Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Херсонської області на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 16 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 вересня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

не судився,

засуджений:

- за ч. 3 ст. 365 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на три роки і один місяць позбавлення волі з позбавленням права займатися адміністративно-господарською і організаційно-розпорядчою діяльністю строком на три роки;

- за ч. 2 ч. ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права займатися адміністративно-господарською і організаційно-розпорядчою діяльністю строком на три роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права займатися адміністративно-господарською і організаційно-розпорядчою діяльністю строком на три роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і один місяць з позбавленням права займатися адміністративно-господарською і організаційно-розпорядчою діяльністю строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Видавництво Дніпро" 61 864 грн., а також 2 973 грн. 50 коп. судових витрат на користь Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 15 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він будучи посадовою особою - співзасновником та директором ТОВ "Видавництво Дніпро", здійснюючи керівництво діяльністю зазначеного товариства, в період з січня по травень 2007 року, знаходячись у невстановленому слідством місці, склав, підписав і завірив підробленою печаткою товариства підроблений документ- протокол № 2 загальних зборів співзасновників ТОВ "Видавництво Дніпро" від 04.01.2007 року.

Він же, 11 травня 2007 року надав приватному нотаріусу підроблений протокол загальних зборів співзасновників зазначеного товариства, який наділяв його правом здійснити продаж будівлі в м. Генічеську, що по пр. Миру, 109, для підтвердження своїх повноважень. Після цього, знаходячись у приватного нотаріуса, підписав договір купівлі-продажу частини зазначеної будівлі громадянину ОСОБА_6 за 60 тис. грн.

Крім того, ОСОБА_4 у травня 2007 року, знаходячись у невстановленому слідством місці, підписав і завірив підробленою печаткою ТОВ "Видавництво Дніпро" декларацію про податок на додану вартість підприємства за перший квартал 2007 року від 08.05.2007 року, після чого надав зазначену декларацію до податкової інспекції м. Херсона.

Він же, 26 березня 2007 року, знаходячись у приміщенні ВАТ "Кредит промбанк", будучи посадовою особою і діючи як директор ТОВ "Видавництво Дніпро", уклав договір банківського рахунку в національній валюті, завіривши його підробленою печаткою зазначеного підприємства, згідно якого на ТОВ "Видавництво Дніпро" було відкрито рахунок.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосуванням кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєних ОСОБА_4 злочинів та даним про його особу внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за які його засуджено, і правильність кваліфікації дій за ч. 3 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 366 КК України в касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризувався позитивно, а за місцем роботи негативно, мав на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також пом’якшуючі покарання обставини-визнання вини, щире каяття, скоєння злочину вперше.

Окрім того, як убачається з протоколу судового засідання ( т.3 а.с. 158), прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, висловлюючи свою думку щодо виду та розміру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_4, просив призначити останньому покарання за ч.3 ст. 365 КК України з застосуванням ст. 69 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати, що таке покарання є м’яким, про що йдеться в касаційному поданні, колегія суддів не вбачає, а відтак вважає доводи прокурора про це безпідставними.

Отже, підстав для задоволення касаційного подання прокурора з мотивів м’якості призначеного покарання та неправильного застосування кримінального закону, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Херсонської області на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 16 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 вересня 2009 року щодо ОСОБА_4 відмовити.