ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" травня 2016 р. м. Київ К/800/33564/15
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач) Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Приватного підприємства фірми "Санітас"
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року
у справі № 806/1213/15
за позовом Приватного підприємства фірми "Санітас"
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Приватне підприємство фірма "Санітас" звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства фірма "Санітас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, відповідачем складено акт від 30.12.2014 року № 8944/06-25-22-01/22065477, яким встановлено, зокрема, порушення: - п. 103.2. ст. 103, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок з доходів нерезидента "RYSIO HOLDINGS LIMITED" (Кіпр) за 2013 рік на загальну суму 600 000, 00 грн.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 року № 0000062206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 600 000, 00 грн. - за основним платежем та 150 000, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірне неутримання і несплату позивачем податку з доходів нерезидента "RYSIO HOLDINGS LIMITED" (Кіпр) за ставкою 15 відсотків до бюджету у загальній сумі 600 00, 00 грн., виплачених йому позивачем у 2013 році як дивіденди з прибутку за період 2006-2008 роки, оскільки даний нерезидент не є бенефіціарним (фактичним) власником дивідендів стосовно відповідного періоду.
Суди попередніх інстанцій з даними доводами податкового органу погодилися та відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що позивачем безпідставно застосовано нульову ставку податку при виплаті вказаному нерезиденту доходів за період 2006-2008 роки, позаяк в обумовлений період зазначений нерезидент не був власником корпоративних прав підприємства -позивача.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 160.2 ст. 160 цього Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Згідно з п. 1 ст. 7 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр (яка ратифікована 04.07.1983 року, вступила в законну силу 26.08.1983 року) про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна дивіденди, що сплачуються особою з постійним місцезнаходженням в одній Договірній Державі особі з постійним місцезнаходженням у другій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.
В силу п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
В свою чергу, в силу п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (абз. 2 п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України).
Згідно із п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
В силу п. 103.10 ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати нульову ставку до податку при виплаті доходів нерезиденту, якщо це передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності, і якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
При цьому "фактичний отримувач доходу" не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "уникнення від сплати податків" і з урахуванням таких основних принципів як то "запобігання зловживання положеннями договору".
Для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що починаючи з 17.05.2012 року 100% власником позивача стала юридична особа - нерезидент "RYSIO HOLDINGS LIMITED" (Кіпр) на підставі договору від 14.05.2012 року купівлі-продажу Приватного підприємства фірми "Санітас" з громадянином України Нестеровським В.Є.
Згідно з п. 1.4 Статуту ПП фірма "Санітас" (нова редакція), затвердженого рішенням власника від 14.05.2012 року № 1 та зареєстрованого 17.05.2012 року, власником (засновником) підприємства є юридична особа - нерезидент ТОВ "Рисіо Холдінгз Лімітед" ("RYSIO HOLDINGS LIMITED"), місце реєстрації: Кіпр, Нікосія, 2322 Лакатамія, вул. Вуфавенту 4, офіс 04 (Voufaventou 4, flat off 04. 2322 Lakatamia. Cyprus), реєстраційний номер 244839.
В силу п.п. 5.1, 5.2 Статуту прибуток, одержаний в результаті здійснення господарської діяльності Підприємства розподіляється власником (засновником) підприємства та може бути направлений в тому числі, але не виключно, на виплату дивідендів. Нерозподіленим прибутком минулих років розпоряджається власник Підприємства, який може бути направлений в тому числі, але не виключно, на виплату дивідендів.
З наведеного слідує, що нерезидент "RYSIO HOLDINGS LIMITED", набувши право власності у 2012 році на корпоративні права позивача, набув права на розпорядження прибутком минулих років та виплату дивідендів за вказані роки.
У листопаді 2013 року позивачем здійснено перерахування дивідендів внаслідок розподілення прибутку за 2006-2008 роки на користь нерезидента "RYSIO HOLDINGS LIMITED" на суму 486 516, 01 дол. США, що еквівалентно 4 001 594, 18 грн. без сплати податку на доходи за ставкою 15%.
Таким чином, з огляду на наявність у матеріалах справи довідки (свідоцтва), що підтверджує резидентство "RYSIO HOLDINGS LIMITED" (Республіка Кіпр) за весь період 2013 року, для вирішення спірних правовідносин у даній справі мають бути встановлені обставини чи є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, отриманого від позивача, в розумінні п.п. 103.2, 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України, відповідний суб'єкт господарювання.
В свою чергу, відмова у задоволенні позову з тих підстав, що у 2006-2008 роках обумовлений нерезидент не був власником корпоративних прав позивача та не був резидентом Республіки Кіпр (дата реєстрації компанії 20.01.2009 року), отож по відношенню до виплачених дивідендів за обумовлені роки він є номінальним власником, що відповідно до п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України виключає можливість застосування нульової ставки податку до таких доходів, є безпідставною, оскільки норми податкового законодавства не встановлюють таких обмежень.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Санітас" задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року у справі № 806/1213/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.
Головуючий
Судді
Ю.І.Цвіркун
Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук