Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 4 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1,

органом досудового слідства

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженець с. Масковці Переяслів-Хмельницького району Київської області, житель с. Переселення Кагарлицького району Київської області, раніше не судимий,

обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді директора "Агрофірма "Переселенська" - відокремленого структурного підрозділу закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація" с. Переселення Кагарлицького району Київської області, тобто будучи службовою особою, яка займала відповідальне становище, у липні 2008 року відповідно до підписаних ним наказів, у порушення вимог ст. ст. 24, 188, 191 КЗпП України, прийняв неповнолітніх дітей, частина з яких не досягла 14-ти річного віку, на роботу тимчасово різноробочими у ВСП "Агрофірма Переселенська", без укладення з ними трудових договорів у письмовій формі та без проходження ними попереднього медичного огляду, чим грубо порушив законодавство про працю, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 172 КК України.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 4 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 172 КК України, а провадження у справі закрито у зв'язку з передачею його на поруки ЗАТ "Міжнародна агропромислова корпорація".

У апеляційному порядку постанова місцевого суду щодо ОСОБА_1 не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування цієї постанови щодо ОСОБА_1 із направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, звільнивши від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 із передачею його на поруки ЗАТ "Міжнародна агропромислова корпорація". Крім того, вказує на те, що у постанові суду не зазначено суті обвинувачення та судом не досліджено жодного доказу у справі і не перевірено наявність складу злочину в діях ОСОБА_1, що мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Гладкого О.Є. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня її передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням, крім колективу, можуть ініціювати сам обвинувачений (підсудний) або його родичі, потерпілий, а також прокурор, слідчий чи особа, яка провадить дізнання. Порядок порушення колективом такого клопотання визначено у ч.ч.1,2 ст. 10 КПК України. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи.

За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.

Цих вимог закону суд при розгляді справи не дотримався та формально підійшов до вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України.

Так, з даних, які містяться у протоколі №15 засідання загальних зборів акціонерів ЗАТ "Міжнародна агропромислова корпорація", убачається, що рішення про звернення до суду з проханням про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 приймалося трьома акціонерами, які володіють більшістю акцій цього товариства, а не його колективом.

Також в порушення вимог закону та нехтуючи роз'ясненнями, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , суд не зробив висновку, чи діяння, яке поставлено ОСОБА_1 за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і чи він винний в його вчиненні, що має істотне значення для правильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України є передчасними та ґрунтуються на недостатньо перевірених фактах.

Тому постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суд має повно та об'єктивно дослідити обставини справи і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону та було б обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційне подання заступника Генерального прокурора України.

Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 4 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж районного суду.