Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 червня 2009 року матеріали справи за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 4 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2,

зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Маріуполя Донецької області, жителя с. Червона Поляна Великоновосілківського району Донецької області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю, строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 364 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю, строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавленням волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю, строком на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.

Постановлено задовольнити цивільний позов прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 28 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року вирок щодо ОСОБА_2 у частині вирішення цивільного позову прокурора Великоновосілківського району Донецької області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 28 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_3, скасовано, а справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи головою фермерського господарства "Надія", зареєстрованого у с. Червона Поляна Великоновосілківського району Донецької області, з метою отримання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, наданої фермерському господарству в постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування, виданого Великоновосілківською районною державною адміністрацією 11 квітня 2003 року для ведення фермерського господарства, в період з 2003 по 2006 роках, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи у особистих інтересах та інтересах третіх осіб, умисно підробив другий аркуш тексту змін до Статуту Селянського (фермерського) господарства "Надія", які були затверджені розпорядженням голови Великоновосілківської районної державної адміністрації від 11квітня 2003 року № 119, зазначивши, що членом очолюваного ним фермерського господарства є ОСОБА_3, який був чоловіком дочки його дружини, та подав зазначені підроблені зміни до Великоновосілківської районної державної адміністрації.

У подальшому ОСОБА_3 за його заявою було видано державний акт на право власності на земельну ділянку в розмірі 5, 3345 га. Відповідно до нормативно грошової оцінки земельних ділянок, вартість земельних ділянок, переданих у власність вищезазначеного громадянина, складала 55311, 99 грн. Тобто ці дані вказували на те, що ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, будучи службовою особою, вніс до офіційного документу неправдиві відомості, чим сприяв незаконному вилученню з земель державної власності земельних угідь площею 5, 3345 га, вартість яких становила 55311, 99 грн., що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях засудженого складу злочину. Вважають, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, необ'єктивно, однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилаються на те, що ОСОБА_2 необґрунтовано засуджено, оскільки ОСОБА_3 перебував із ним у родинних стосунках, самостійно виявив бажання бути членом Селянського (фермерського) господарства "Надія", що вони спільно вели фермерське господарство, займалися господарською діяльністю. Крім того, не погоджується з рішенням апеляційного суду в частині цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Як убачається з матеріалів справи, судовий розгляд у ній проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і таких порушень закону, які були б істотними і тягли за собою зміни чи скасування судових рішень, у справі не допущено.

Як убачається з матеріалів справи, сам засуджений ОСОБА_2 не заперечував того факту, що у квітні 2003 року він передрукував другий аркуш тексту змін до Статуту Селянського (фермерського) господарства "Надія", змінивши склад членів даного господарства, а саме, замість ОСОБА_4, яка виїхала до іншої держави, і з якою він перебував у неприязних стосунках, зазначив, що членом Селянського (фермерського) господарства "Надія" є ОСОБА_3

Із показань ОСОБА_3, даних на досудовому слідстві та у судовому засіданні, убачається, що він фактично не був членом Селянського (фермерського) господарства "Надія", на постійній основі в ньому не працював ні до приватизації земельної ділянки, ні після її приватизації, а тільки періодично допомагав ОСОБА_2 у проведенні деяких робіт. Заяву про прийом до членів фермерського господарства з метою приватизації земельної ділянки він написав на прохання ОСОБА_2 та підписував усі документи, які надавав йому ОСОБА_2 Усіма питаннями, в тому числі і приватизацією земельної ділянки, займався ОСОБА_2, у якого в подальшому перебували всі документи та акт на право власності на земельну ділянку.

Крім того, винуватість засудженого підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які показали, що у Селянського (фермерського) господарства "Надія" перебувало 17 га землі. На той час членами фермерського господарства були голова - ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_7 При проведенні приватизації землі голові фермерського господарства було роз'яснено, що фермерське господарство з двох членів не зможе приватизувати 17 га землі. ОСОБА_2 були внесені зміни до Статуту Селянського (фермерського) господарства "Надія", відповідно до яких членом була включена ОСОБА_4 Однак в подальшому їм були надані документи про включення, крім подружжя, до складу товариства ОСОБА_3 Так як до їх обов'язків не входило перевіряти родинні стосунки між членами фермерського господарства, вони це не робили. У подальшому був розроблений проект землеустрою, і ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 одержали Державні акти на право власності на землю.

Аналіз даних, що містяться у текстах змін до Статуту Селянського (фермерського) господарства "Надія" від 3 квітня 2003 року, підписаних головою фермерського господарства ОСОБА_2 і затверджених розпорядженням голови Великоновосілківської районної державної адміністрації від 11 квітні 2003 року № 119, вказує на те, що в одному примірнику цього документа вказана членом фермерського господарства ОСОБА_4, а в другому - ОСОБА_3 Отже, ці дані та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, будучи службовою особою, вніс до офіційного документу неправдиві відомості, чим сприяв незаконному вилученню з земель державної власності земельних угідь площею 5, 3345 га, вартість яких становила 55311, 99 грн., що спричинило тяжкі наслідки, а тому доводи у скарзі про однобічність, неповноту і необ'єктивність дослідження обставин справи є безпідставними.

Із матеріалів справи вбачається, що слідчими органами й судом досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_2 як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду не виявлено.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, немає підстав.

Отже, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України є правильною.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу. Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи скарги про необґрунтованість ухвали апеляційного суду відносно цивільного позову не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що органи досудового слідства, суди першої та апеляційної інстанцій істотних порушень кримінально-процесуального чи кримінального законів, які б тягнули безумовне скасування чи зміну постановлених щодо засудженого судових рішень, не допустили.

Таким чином, у справі не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2