Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 24 чевня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника засудженого ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та захисника – адвоката ОСОБА_6 на судові рішення щодо ОСОБА_4

Вироком Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі з відбуванням покарання у спеціальному виховному закладі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання на 2 роки іспитового строку та покладено певні обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

По справі вирішено цивільний позов.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 засуджений за те, що він 3 вересня 2008 року у дворі будинку №27 по вул.Маршала Жукова у м.Сімферополі шляхом умовляння підбурив ОСОБА_7 побити ОСОБА_8, з яким у нього виник конфлікт.

4 вересня 2008 року на території гімназії №9 у м.Сімферополі ОСОБА_4 вказав на ОСОБА_8 як на особу, про яку йшлося раніше, після чого ОСОБА_7 заподіяв останньому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості з тривалим розладом здоров’я.

У касаційній скарзі законний представник засудженого ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4 та закрити справу за відсутністю в його діях складу злочину. Посилаються на неправильне застосування кримінального закону та порушення вимог кримінально-процесуального закону, вказують що не були повідомлені про дату слухання справи в апеляційному суді, чим порушено право засудженого на захист.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у підбурюванні іншої особи до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ґрунтується на доказах, яким суд дав належну оцінку. Зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_8 видно, що у нього із ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу наявних у останнього на телефоні картинок і засуджений повідомив, що зберігає їх для свого знайомого, і тому з цього приводу він може поспілкуватися з ним, наступного дня ОСОБА_4 привів у школу ОСОБА_7 який заподіяв йому тілесні ушкодження; вважав, що саме засуджений спровокував ОСОБА_7 побити його, оскільки раніше з останнім знайомий не був. Крім того, винність засудженого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що засуджений неодноразово розповідав йому про свої неприязні стосунки з потерпілим, просив побити його і під час зустрічі з останнім першим вдарив того в голову; показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що, почувши крики, пішла за школу, де побачила потерпілого, який лежав на землі, і від нього відходив незнайомий хлопець, якого привів ОСОБА_4; вироком Центрального районного суду м.Сімферополя від 4.03.2009 року, яким ОСОБА_7 засуджено ч.1 ст. 122 КК України; даними висновку судово-медичної експертизи про характер і ступінь тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, сукупністю інших доказів.

Отже, суд повно, всебічно та об’єктивно дослідив всі зібрані по справі докази, надав їм правильну юридичну оцінку, дійшовши обґрунтовано висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 122 КК України, оскільки, як встановлено судом, саме на прохання засудженого ОСОБА_7 побив ОСОБА_8, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості. Оскільки відносно тяжкості тілесних ушкоджень, які мав заподіяти виконавець, умисел ОСОБА_4 був не визначений, то відповідно до вимог ч.2 ст. 29 КК України його дії кваліфіковано залежно від кваліфікації дій виконавця. Так як диспозиція ст. 122 КК України не передбачає вчинення злочину групою осіб або в іншій формі співучасті, дії ОСОБА_4 не могли бути кваліфіковані із посиланням на ст. 28 КК України, однак, це не виключає його відповідальність як підбурювача до вчинення злочину.

Доводи у касаційній скарзі про порушення права ОСОБА_4 на захист у зв’язку з тим, що засуджений та його захисники не були повідомлені про слухання справи у апеляційному суді, є непереконливими. Так, з матеріалів кримінальної справи видно, що всім учасникам процесу, в тому числі, засудженому ОСОБА_4, його законному представнику ОСОБА_5 та захиснику – адвокату ОСОБА_6 вчасно було надіслане повідомлення про направлення справи до апеляційного суду із зазначенням дати та часу розгляду справи (а.с.138).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 не виявлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_6 та законного представника засудженого ОСОБА_4 – ОСОБА_5