Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 23 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 січня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 7 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено:

- за ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч.2 ст. 162 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Восени 2003 року ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, в с.Наталівка Каховського району Херсонської області в будинку, в якому проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, порушивши спокій та відпочинок проживаючої там родини та їх гостей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, безпричинно завдав численні удари оцупком, який взяв там же, та ногами по голові та тілу ОСОБА_5, спричинивши останній фізичний біль.

У січні 2004 року ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в с. Наталівка Каховського району Херсонської області, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, шляхом зламу запірного пристрою на вхідних дверях незаконно проник у будинок, в якому проживала ОСОБА_3, де, порушуючи спокій ОСОБА_3 та її гості ОСОБА_6, протягом тривалого часу виражався нецензурною лайкою та безпричинно завдав численні удари шваброю по голові та тілу ОСОБА_3, спричинивши їй фізичний біль.

03 березня 2004 року вдень у цьому ж селі ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вживав спиртні напої на кухні будинку ОСОБА_7 та в ході сварки з останнім завдав йому декілька ударів кулаками в обличчя та груди, в результаті чого той впав, вдарився об металічне огородження груби, після чого ОСОБА_1 з метою вбивства, взявши мотузку, задушив ОСОБА_7, зав'язавши мотузку на його шиї.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 7 жовтня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, стверджує, що суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, невірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України. Посилається на те, що показаннями ОСОБА_1 та свідків Гераськових стверджується, що ОСОБА_1 при побитті жінок діяв не з хуліганських мотивів, а внаслідок особистих неприязних стосунків, оскільки підозрював їх у викраденні у нього картоплі та склянки з варенням. Також прокурор вважає, що в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, а ухвала суду апеляційної інстанції - вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в цих судових рішенням не надано аналізу показанням підсудного щодо відсутності у нього умислу на вчинення хуліганства. Тому прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 162 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні побиття потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за обставин, встановлених судом, також не заперечуються прокурором у касаційному поданні і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 послідовно вказували, що ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, двічі - восени 2003 року та в січні 2004 року приходив до місця проживання ОСОБА_3, де без пояснення причин своїх дій, тривалий час в присутності сторонніх осіб, порушуючи їх спокій, грубо висловлювався нецензурною лайкою та в одному випадку - бив оцупком та ногами ОСОБА_5, а в іншому, незаконно проникнувши до будинку потерпілої, бив шваброю ОСОБА_3, спричинивши їм фізичний біль, тобто діяв з особливою зухвалістю.

Ці показання потерпілих підтвердили й свідки ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Відповідно до вимог ст. 296 КК України і роз'яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року "Про судову практику в справах про хуліганство" (va010700-06) , дії, що супроводжувались завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо знайомих і викликані особистими неприязними стосунками слід кваліфікувати як хуліганство в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

З огляду на це, суд правильно визнав дії ОСОБА_1 у зазначеній вище конкретній обстановці хуліганськими, оскільки вони, хоча й були викликані особистими неприязними стосунками внаслідок підозр жінок у крадіжках його майна, однак очевидно для нього були пов'язані з грубим порушенням громадського порядку і супроводжувались особливою зухвалістю.

Окрім того, сам ОСОБА_1 наприкінці судового засідання свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, визнав повністю та зазначив, що у скоєному кається ( т. 1 а.с. 458).

За таких обставин суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 296 КК України, з чим погоджувався як прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, так і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції (т.1 а.с. 457, 513).

Підстав вважати, що судом при кваліфікації дій ОСОБА_1 було неправильно застосовано кримінальний закон, немає.

Безпідставним є і твердження прокурора про допущені судами істотні порушення кримінально-процесуального закону при постановленні судових рішень по справі, оскільки ці рішення відповідають вимогам ст.ст. 334, 377 КПК України, в тому числі і в частині, що стосувалася засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України, з огляду на повне визнання ним своєї вини у цьому злочині.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора, а тому не знаходить підстав для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1