Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2010 року.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області, працюючий вантажником ТОВ "Техносервіс", раніше не судимий,-

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 2 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 8 162 грн. 79 коп. та 50 000 грн. – моральної шкоди.

Як визнав установленим суд, ОСОБА_5 8 вересня 2009 року близько 21 години, керуючи мотоциклом "Днепр-11" з реєстраційним номером НОМЕР_1, рухаючись по вул. Шевченка у с. Тарасівка Броварського району Київської області з центру села в напрямку хутора Вільне в темний час доби без ввімкнених світлових пристроїв, порушуючи вимоги п.п. 19.1 "а" Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , в районі будинку № 47 по вул. Шевченка при появі невстановленого слідством зустрічного транспорту та зміною у зв’язку із цим напрямку свого руху ближче до правого краю проїзної частини, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив вимоги п.п. 10.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , у зв’язку із чим вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, яка в той час рухалась в попутному напрямку по правому краю проїжджої частини дороги.

Внаслідок ДТП потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток зводу і основи черепа з крововиливом під оболонки, в речовину головного мозку, забійної рани правої тім’яної області, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться де категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Грубе порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 10.1., 19.1 "а" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) знаходиться в причинному зв’язку із заподіяним потерпілій ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2010 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та апеляцією потерпілої ОСОБА_7 вирок щодо ОСОБА_5 у частині призначеного йому покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник вказує, що апеляційний суд не мав підстав для призначення засудженому такого суворого покарання і просить з урахуванням усіх пом'якшуючих обставин, які були встановлені у справі судом першої інстанції, змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху. Такий висновок суду ґрунтується на перевірених судом доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, який повністю визнав себе винним у вчиненні зазначеного злочину. Висновок суду про доведеність винності засудженого у вчиненні злочину у касаційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, що також не оспорюється захисником.

Що стосується міри покарання, визначеної за вироком апеляційного суду, то колегія суддів вважає її невиправдано суворою. Як убачається з матеріалів справи, скасовуючи вирок місцевого суду в частині покарання та, постановляючи свій вирок, апеляційний суд послався на те, що Броварський міськрайонний суд Київської області при призначенні покарання ОСОБА_5 не навів належних мотивів застосування ст. 75 КК України і необхідність звільнення його від відбування покарання з випробуванням, без достатніх підстав вказав на щире каяття засудженого, оскільки він не відшкодував завданої шкоди, а також не врахував, що скоєний засудженим злочин за законом є тяжким, що в результаті скоєного злочину потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, стала інвалідом 2-ої групи.

Водночас, апеляційний суд не звернув уваги на інші наведені у вироку місцевого суду дані про особу ОСОБА_5, зокрема, на те, що він раніше не судимий, є молодою людиною, позитивно характеризується, працює, частково відшкодував завдану шкоду, повністю визнав свою вину.

Те, що внаслідок ДТП потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і не може враховуватись як обставина, що впливає на призначення покарання.

Наведені дані в їх сукупності, на думку колегії суддів, свідчать про те, що в даному випадку засуджений може бути виправлений без відбування покарання, що дає підстави для застосування ст. 75 КК України

Отже, апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до ст. 398 КПК України є підставою для зміни ухваленого цим судом рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника задовольнити.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 з м і н и т и – застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням на нього у відповідності до ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

У решті цей вирок залишити без зміни.