Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 23 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, такий, що

на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

засуджений за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам 5540 грн. 22 коп.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він, відповідно до рішення Фастівського районного суду Київської області від 2 липня 1993 року, був зобов'язаний виплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, в розмірі частки від усіх видів доходу щомісячно.

У період з січня 2003 року по день розгляду справи він ухилявся від сплати аліментів, унаслідок чого за даними державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області утворилась заборгованість у сумі 5540 грн. 22 коп.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності винності та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, посилається на неправильне застосування кримінального закону. З цих підстав просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати в частині задоволення цивільного позову, справу в цій частині закрити.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) підтверджується сукупністю зібраних в установленому законом порядку та належно досліджених у судовому засіданні доказів, і такі висновки суду у касаційному поданні не оспорюються.

Рішення ж суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по сплаті аліментів не відповідає вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Фастівського районного суду Київської області від 2 липня 1993 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_2.

При вирішенні цивільного позову у кримінальній справі суд знову стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованності по сплаті аліментів, яка відповідно до вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (606-14) , має бути стягнута в порядку виконання рішення Фастівського районного суду Київської області від 2 липня 1993 року.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, наявність рішення, яке набрало законної сили, по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет є підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині цивільного позову скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині закрити.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.