Військова колегія Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3 на вирок військового суду Харківського гарнізону від 24 січня 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 21 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком військового суду Харківського гарнізону від 24 січня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 367 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державних службовців строком на три роки зі сплатою штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки

За ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 201 КК України та ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 368 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів.

Цим вироком засуджено також колишнього військовослужбовця Луганського прикордонного загону ОСОБА_3, а також громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено і щодо них не внесено касаційного подання

Ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 21 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вирок щодо інших засуджених змінено: з урахуванням змін, внесених Законом України від 15 квітня 2008 року у частині засудження ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 419 КК України перекваліфіковано його дії на ч.1 ст. 419 КК України, і постановлено вважати його засудженим за цим законом до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. У решті вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Постанову військового суду Харківського гарнізону від 10 грудня 2007 року про виділення матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 в окреме провадження – залишено без зміни.

Також змінено вказаний вирок у частині призначеного покарання засудженим ОСОБА_4 і ОСОБА_6: застосовано ст.ст. 69, 61 КК України і призначено за ч. 2 ст. 201 КК України покарання у виді обмеження волі строком 3 роки кожному з конфіскацією всього особистого майна та предметів контрабанди.

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи службовою особою – старшим інспектором відділу митного посту "Лантрівка" Старобільської митниці, не виконав покладених на нього посадовою інструкцією обов’язків, через несумлінне ставлення до них, вчинивши службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки, а саме вчинення ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 контрабанди у великому розмірі на суму 548 034,25 грн., за наступних обставин.

Як визнав встановленим суд, 9 лютого 2006 року близько 19-ї години ОСОБА_6, ОСОБА_4, і ОСОБА_5, на автомобілях марки "ІВЕКО" та "МАН", завантаженими автозапчастинами, що були придбані ними на території Російської Федерації на загальну суму 548034 грн.25 коп. прибули в Україну на пункт пропуску Державного кордону України "Дьоміно-Олександрівка".

На прохання ОСОБА_4, старший зміни прикордонного наряду прапорщик ОСОБА_8, зловживаючи службовим становищем, порушуючи правила несення прикордонної служби, не здійснив відповідного прикордонного контролю, дозволивши ОСОБА_6, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 проїхати через пункт пропуску поза прикордонним контролем на територію України, сприяючи, контрабанді вказаного товару через Державний кордон України.

Здійснивши вказане, ОСОБА_8 не виконав покладені на нього службові обов’язки військової службової особи, які передбачені посадовою інструкцією, спільним наказом начальника Луганського прикордонного загону та начальника Старобільської митниці від 28.10.2005 р. №947/213, яким затверджена Технологічна схема пропуску через Державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна в пункті пропуску "Дьоміно-Олександрівка (далі - спільний наказ від 28.10.2005 р. №947/213), що потягло спричинення тяжких наслідків –перевезення товару поза митним контролем у великому розмірі.

При цьому, ОСОБА_1 - старший інспектор відділу митного посту "Лантрівка" Старобільської митниці у пункті пропуску "Дьоміно-Олександрівка", котрий у період з 16 до 20 години 9 лютого 2006 року зобов’язаний був нести службу в складі спільної оглядової групи в зоні митного контролю разом із службовими особами прикордонної служби та виконувати свої обов’язки, всупереч вимог пунктів 2.1-2.9 посадової інструкції, самоусунувся від виконання службових обов’язків, не виконавши обов’язків по здійсненню митного оформлення та перевірки вказаних автомобілів, що спричинило тяжкі наслідки.

Виїхавши за межі пункту пропуску "Дьоміно-Олександрівка", ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 близько 19 години 45 хвилин, того ж дня, були затримані оперативною групою СБУ, а незаконно перевезений ними товар(автозапчастини) - вилучений.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 –адвокат ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу закрити на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Вказує на те, що у справі допущена неповнота, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не взято до уваги докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 не міг і не повинен був виконувати свої повноваження через те, що на момент переміщення через митний кордон автозапчастин ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, робоча зміна у ОСОБА_1 закінчилася. Крім того, на думку захисника, досудовим слідством і судом не встановлений час вчинення злочину, а також безпідставно виділено в окреме провадження матеріали справи щодо ОСОБА_7 - головного інспектора митного оформлення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1–адвоката ОСОБА_3 та законність і обґрунтованість судових рішень про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні службової недбалості підтверджена сукупністю зібраних у справі, належно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, котрі, виконуючи планове завдання по припиненню контрабандного ввозу товарів на територію України, затримали автомобілі під керуванням ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_12, після перетину державного кордону, в яких були відсутні будь-які документи, що свідчили б про проходження ними прикордонного та митного оформлення. В судовому засіданні досліджено протокол огляду місця затримання автомобілів, схеми та фототаблиці до нього, і підсудні, кожний окремо погодились із місцем розташування автомобілів у момент їх затримання. Під час проведення досудового слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в своїх поясненнях в якості підозрюваних, обвинувачених, а також під час проведення очних ставок між ними, за участю захисників – адвокатів ОСОБА_13 та ОСОБА_14(а.с. 207-213 т.3; 191-194 т.5) визнавали, що в момент проходження двох вантажних автомобілів через пункт пропуску "Дьоміно-Олександрівка Старобільської митниці не перешкоджали їх пропуску, а прикордонний та митний контроль не здійснювали. Такі ж дані містяться й у явці з повинною ОСОБА_1 (а.с. 187-189 т. 5). Відповідно до Технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна в пункті пропуску "Дьоміно-Олександрівка", затвердженого наказом Луганського прикордонного загону та Старобільської митниці від 28.10.2005 р. №947/213 основним завданням для інспектора чергової зміни митниці є визначення об'єктів декларування й оподаткування, потреби в проведенні контролю, пошук і затримання товарів та інших предметів, що переміщуються з порушенням закону. Прикордонний і митний контроль транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються здійснюється одночасно спільною групою у складі посадових осіб змін прикордонних та митних нарядів.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні службової недбалості. Тому колегія суддів вважає викладені в касаційній скарзі доводи про незаконність засудження ОСОБА_1 безпідставними. Викладені у касаційній скарзі доводи про те що ОСОБА_1 під час затримання автомобілів вже закінчив свою роботу колегія суддів вважає необґрунтованими. Як убачається з матеріалів кримінальної справи та було встановлено судом, згідно з графіком черговості зміни митного посту, 9 лютого 2006 року ОСОБА_1 повинен був знаходитись на лінії митного контролю, здійснюючи митне оформлення та митний контроль з 16 до 20 години. При цьому, відповідно до посадової інструкції інспектор митної служби не може самовільно припинити виконувати службові обов'язки та залишити кордон без митного контролю.

Про перетин державного та митного кордону саме під час виконання службових обов'язків ОСОБА_1 свідчить також показання засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які на досудовому слідстві стверджували, що під'їхали до пункту пропуску "Дьоміно-Олександрівка" з боку Російської Федерації близько 19-ї години, а згідно даних затримання автомобілів з контрабандним товаром під керуванням вказаних осіб та показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які затримали автомобілі на території України, ця подія відбулася близько 19 години 30 хвилин, тобто до закінчення роботи ОСОБА_1.

Окрім того, предметом судового дослідження були сім-картка мобільного телефону та список викликів, що наданий був свідком ОСОБА_11, згідно яких останнім було здійснено дзвінок до його начальника Устименка з повідомленням про затримання автомобілів з контрабандою і цей виклик було здійснено в 19 годин 45 хвилин.

Аналогічні доводи захисника засудженого ОСОБА_1, про те, що він не вчинив службової недбалості, оскільки припинив виконувати службові обов'язки у зв'язку з закінченням робочого часу, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Вказані доводи визнані безпідставними і такими, що мають на меті уникнення відповідальності за вчинений злочин та спростовуються матеріалами справи, про що зазначено в ухвалі суду.

Не заслуговують на увагу і доводи скарги захисника про те, що суд безпідставно виділив в окреме провадження та направив прокурору для проведення додаткового розслідування матеріали справи щодо обвинуваченого ОСОБА_7, оскільки досудове слідство у кримінальних справах щодо злочину, за яким обвинувачувався ОСОБА_7, відповідно до ст. 112 КПК України повинно здійснюватися слідчими прокуратури. Отже, слідство відносно вказаної особи проведено неповноважною особою і цю обставину не можна було усунути при судовому розгляді кримінальної справи.

При перевірці справи касаційним судом не встановлено даних, які б свідчили про необ’єктивність проведеного у справі досудового і судового слідства, на що вказується у скарзі захисник засудженого ОСОБА_1.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість висновків суду, не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок військового суду Харківського гарнізону від 24 січня 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 21 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката ОСОБА_3 – без задоволення.