Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2010 року кримінальну справу за касаційними поданням прокурора і скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього

разу - 5 червня 2001 року за ч.1 ст. 183,

ст. 43 КК України на вісім років шість місяців

позбавлення волі, звільненого 23 червня 2008 року

умовно-достроково на один рік чотири місяці 5 днів,

за ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України на дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на дванадцять років три місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючу судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

ОСОБА_6 і ОСОБА_5 визнано винуватими у тому, що вони 2 квітня 2009 року, перебуваючи в тролейбусі № 11, що рухався Пролетарським районом м. Донецька, побачили у руках ОСОБА_7 мобільний телефон і вирішили заволодіти ним. За пропозицією ОСОБА_6 змовились учинити розбійний напад і вийшли з тролейбуса за ОСОБА_7 Створюючи умови для нападу, ОСОБА_5 гукнула потерпілого і разом із ОСОБА_6, відволікаючи його увагу розповіддю про видуману історію, відвели потерпілого в безлюдне місце, до будинку по вул. Армавірській, 18. ОСОБА_5, імітуючи пошуки вигаданої знайомої, зайшла до цього будинку, а ОСОБА_6 вийшов за межі домовленості, напав на ОСОБА_7 і вирішив із корисливих мотивів убити потерпілого. Він наніс йому не менше ніж десять ударів молотком по голові. Коли потерпілий втратив свідомість і впав на землю, ОСОБА_6 заволодів його мобільним телефоном "Нокія 6233" з сім-карткою, картою пам’яті та грошима на суму 1.150 грн. Злочинний намір ОСОБА_6 не довів до кінця, бо потерпілому вчасно було надано кваліфіковану медичну допомогу і він залишився в живих.

Крім того, ОСОБА_6 8 квітня 2009 року у м. Зугрес Харцизького району Донецької області в особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, незаконно придбав на власні потреби і зберігав при собі 0,600 гр. особливо небезпечної психотропної речовини – кустарно виготовлений препарат з ефедрину, псевдо ефедрину або препаратів, що їх містять, який незаконно перевіз у м. Харцизьк, а потім – в м. Донецьк.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо обох засуджених з направленням справи на новий судовий розгляд. Твердить, що суд призначив ОСОБА_6 надмірно м’яке покарання, не врахувавши дані про його особу і ступінь тяжкості вчинених злочинів і при цьому порушив вимоги ст. 334 КПК України, оскільки не сформулював обвинувачення, визнаного ним доведеним. Суд засудив ОСОБА_5 за вчинення розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, а в мотивувальній частині зазначив, що вона лише створила умови ОСОБА_6 вчинити цей злочин, тобто пособничала йому.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 просить вирок щодо неї скасувати, а справу – закрити. Стверджує, що злочину не вчиняла і будь-якої змови з ОСОБА_6 на його вчинення не мала.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, вважала, що касаційна скарга засудженої ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, просила скасувати вирок у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Формулюючи обвинувачення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у спільному вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_7, а ОСОБА_6 й в умисному вбивстві потерпілого, суд указав у мотивувальній частині вироку, що в засуджених виник єдиний умисел на заволодіння телефоном ОСОБА_7 у той момент, коли вони перебували в салоні тролейбуса і побачили в руках потерпілого цей предмет. Вони "вступили в попередню змову на вчинення розбійного нападу". ОСОБА_5, "створюючи умови ОСОБА_6 для нападу на потерпілого з метою заволодіння мобільним телефоном", спочатку гукнула потерпілого, завела з ним бесіду, а потім, зімітувавши пошуки "вигаданої подружки", зайшла до будинку. У цей момент ОСОБА_6 вийшов за межі домовленості про напад, вирішив вбити потерпілого і наніс йому серію ударів молотком по голові. З наведеного випливає, що ОСОБА_5 пособничала ОСОБА_6. Проте в резолютивній частині вироку зазначено, що вона засуджується за ч. 4 ст. 187 КК України, як виконавець цього злочину.

В обвинувальному висновку зазначено, що в салоні тролейбусу засуджені "вступили в попередню змову на вчинення розбійного нападу" (а. с. 124 т. 2). Біля будинку № 18 по вул. Армавірській м. Донецька, коли ОСОБА_5 зайшла до під’їзду, ОСОБА_6, "вийшовши за рамки єдиного злочинного умислу, спрямованого на викрадення майна ОСОБА_8, вирішив вчинити умисне вбивство..." (а. с. 125 т. 2). Одночасно стверджується, що ОСОБА_6, "діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи єдиний з ОСОБА_5 злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_9 ..." (а. с. 125 т. 2). Тобто ОСОБА_5 і ОСОБА_6 фактично було пред’явлено неконкретне обвинувачення.

Отже, суд допустився істотних суперечностей у своїх висновках щодо мотивів дій засуджених і при цьому не звернув уваги на неконкретне обвинувачення, пред’явлене їм органами досудового слідства, що має значення для правильного застосування кримінального закону.

А в такому разі згідно зі ст. 369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, і це згідно зі ст. 398 КПК України є підставою для його скасування, а справа – направленню на новий судовий розгляд. Під час якого необхідно всебічно, повно й об’єктивно дослідити всі обставини справи, усунути зазначені недоліки і прийняти у справі законне рішення. У разі винесення вироку виконати всі вимоги процесуального закону відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в постанові від 29 червня 1990 року № 15 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку". Якщо буде встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, то призначене йому покарання за цим законом треба визнати м’яким.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.