Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 грудня 2009 року.

Вироком Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2009 року засуджено:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого в силу ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь НДЕКЦ при УМВС в Хмельницькій області 164 грн. 76 коп. за проведення експертиз.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 грудня 2009 року вирок залишено без зміни. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на досліджені письмові докази – протоколи допитів обвинуваченого ОСОБА_4

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння у ніч з 4 на 5 січня 2007 року в будинку своєї співмешканки ОСОБА_6 в с. Сприсівка Дунаєвецького району Хмельницької області під час суперечки, численними ударами ножа в область грудей умисно вбив ОСОБА_7

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 стверджує про свою непричетність до вбивства потерпілого. Зазначає, що визнавальні показання на досудовому слідстві давав під тиском працівників міліції, адвоката ОСОБА_8 та своєї співмешканки ОСОБА_6 Висновки суду про доведеність його винуватості вважає необґрунтованими, оскільки в їх основу покладені суперечливі показання свідка ОСОБА_6, а жодна з експертиз прямо не вказує на нього як на вбивцю. Також зазначає про порушення його права на захист в апеляційному суді. Просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини

ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими судом і детально викладеними у вироку доказами.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що після спільного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла сварка, у ході якої ОСОБА_4 декілька раз вдарив останнього ножем в груди. Ці показання узгоджуються з її поясненнями при відтворенні обстановки та обставин події, коли ОСОБА_6 на місці показала яким чином ОСОБА_4 бив ножем потерпілого.

Під час допиту та в процесі відтворення обстановки та обставин події з участю адвоката ОСОБА_9 засуджений в деталях розповів про причини конфлікту з потерпілим, показав, в якому місці взяв ніж та яким способом ним було вбито ОСОБА_7.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_6 призналась їй у вбивстві ОСОБА_7, боячись свого співмешканця ОСОБА_4.

Характер та локалізація ножових поранень на тілі ОСОБА_7, вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_6, співпадають з даними висновку судово-медичної експертизи № 7 від 23.01.2007 року, відповідно до яких смерть потерпілого настала від проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з пошкодженням лівої легені, серцевої сорочки, лівого та правого шлуночків серця, аорти, які супроводжувались масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечею, що призвело до гострої крововтрати.

Із даних судово-імунологічної експертизи № 71 від 05.02.2007 року вбачається, що на штанах, які були добровільно видані ОСОБА_4 та в які він був одягнутий в ніч вбивства, виявлена кров, яка може належати потерпілому.

Аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх достатності допустимості та стосовності, суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_4 умисного вбивства ОСОБА_7, а тому доводи касаційної скарги засудженого про його непричетність до злочину та неповноту досудового та судового слідства є безпідставними.

Доводи ОСОБА_4 про те, що умисне вбивство ОСОБА_7 вчинила ОСОБА_6 перевірялись судом першої та апеляційної інстанції та свого підтвердження не знайшли. У касаційній скарзі не наведено переконливих мотивів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду з цього приводу.

Предметом перевірки судових інстанцій були також твердження ОСОБА_4 про застосування до нього недозволених методів слідства та вплив зі сторони адвоката ОСОБА_8, у результаті чого він змушений був зізнатись у злочині, якого не вчиняв. За результатами проведеної за дорученням суду перевірки, відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за відсутністю в діянні складу злочину.

Крім того, суд апеляційної інстанції виключив із переліку доказів винуватості ОСОБА_4 його показання, дані ним за участю захисника ОСОБА_8, посилаючись на їх неналежність і недопустимість.

Непереконливими є також доводи ОСОБА_4 про порушення його права на захист під час апеляційного розгляду, оскільки дана справа не належить до категорії справ, в яких участь захисника в суді апеляційної інстанції є обов’язковою. Зважаючи на такі обставини, апеляційний суд розглянув справу та постановив відповідне рішення.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4.