Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2008 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 за стаціонарне лікування потерпілого на користь виконкому Мелітопольської міської ради 6163 грн. 99коп. та на відшкодування матеріальної і моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 14308 грн. 18 коп.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 квітня 2008 року, близько 23 год. 10 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21043, при виїзді з двору будинку №29 на пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополі перед початком руху і зміною його напрямку не переконався, що його рух буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не уступив дорогу мотоциклу ЯВА-350 під керуванням ОСОБА_2, що рухався головною дорогою у північному напрямку, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з мотоциклом, у результаті чого ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 уточнено: постановлено вважати стягнутим із ОСОБА_1 6163 грн. 99 коп. на відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 на користь Мелітопольської міської лікарні № 1 МГСЗО, а не виконкому Мелітопольської міської ради. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що вирок щодо нього підлягає скасуванню через неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, що призвело до незаконності його засудження за ч.2 ст. 286 КК України. Посилається на суворість призначеного йому покарання. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ст. 398 КПК України перегляду у касаційному порядку не підлягають.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на доказах, досліджених судом, зокрема, на показаннях ОСОБА_1 і потерпілого ОСОБА_2, які не заперечували факту ДТП, в результаті якої останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за обставин, викладених у вироку; показаннями свідка ОСОБА_3, який, будучи безпосереднім очевидцем пригоди, на досудовому слідстві дав детальні пояснення про обставини ДТП за участю ОСОБА_1 і ОСОБА_2; даними висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_2 встановлено тяжкі тілесні ушкодження; даними висновку судової авто-технічної експертизи, якою встановлена невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, а дій ОСОБА_2- п.п.12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України та наявність прямого причинного зв'язку між їх діями і ДТП, при чому небезпечна ситуація була створена діями ОСОБА_1 водію ОСОБА_2, а також іншими наведеними у вироку доказами, які обґрунтовано визнані достовірними та допустимими.

За встановлених фактичних обставин справи суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України.

Доводи ОСОБА_1 про необґрунтованість його засудження, однобічність досудового слідства і судового розгляду справи безпідставні, оскільки органами досудового слідства та судом були вжиті всі заходи для повного та всебічного з'ясування обставин по справі.

Органами досудового слідства внаслідок проведеної перевірки і належної оцінки доказів на законних підставах з наведенням відповідних мотивів було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2, оскільки встановлено, що хоча він і допустив порушення вимог п.п.12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, проте від його дій не настало наслідків, передбачених ст. 286 КК України як обов'язкові ознаки цього злочину.

У той же час порушення Правил дорожнього руху, допущені ОСОБА_1, викликали створення небезпечної для інших учасників руху дорожньої обстановки, перебували в прямому причинному зв'язку з ДТП і потягли настання наслідків, які утворювали склад злочину, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, - заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

За таких обставин ОСОБА_1 обґрунтовано засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України.

Підстав для скасування судових рішень і направлення справи на нове розслідування, як про це йдеться у касаційній скарзі, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни або скасування судових рішень, не виявлено.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризувався позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості злочину, вчиненого з необережності, та даних про ОСОБА_1, суд дійшов правильного висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, і підстав вважати його суворим немає.

Правильність вирішення цивільного позову по справі не заперечується.

З огляду на викладене, відсутні підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.