5-1810км10 Про порушення кримінальної справи відносно працівників міліції за ознаками злочинів, передбачених ст. 364, ст. 366 КК України - 22.06.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 22 червня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанцій на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 січня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

прокурор Овідіопольського району Одеської області (далі – прокурор) постановою від 02 липня 2009 року порушив кримінальну справу відносно працівників міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Приводом до порушення справи стали матеріали перевірки 16 відділу внутрішньої безпеки в Одеській області СВБ ГУБОЗ МВС України та безпосереднє виявлення під час прокурорської перевірки ознак злочину, а підставами – достатні дані, суть яких зводилася до того, що ОСОБА_1 як старший дільничний інспектор міліції Великодолинського СВМ Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області (далі - Овідіопольський РВ), зловживаючи наданими йому владними повноваженнями склав завідомо неправдивий протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ознаками ст. 173 КУпАП, якого той насправді не вчиняв, а дільничний інспектор міліції Овідіопольського РВ ОСОБА_2 підробив пояснення ніби очевидців події ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Після цього підроблені матеріали справи направили до суду для розгляду. Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2008 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, і накладено стягнення – арешт строком на 7 діб. Пізніше за наслідками розгляду протесту прокурора постановою апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2009 року постанову суду було скасовано, а справу закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Овідіопольський районний суд Одеської області не погодився з доводами скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про скасування постанови прокурора й за результатами розгляду виніс постанову від 29 грудня 2009 року, якою залишив цю скаргу без задоволення.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 04 січня 2010 року скасував постанову суду та постанову прокурора. Своє рішення мотивував тим, що підготовлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 документи, які прокурор розцінив як підроблені, насправді відображали дійсні обставини справи, а тому не містили достатніх даних про скоєння ними діянь, за ознаками яких було порушено кримінальну справу.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про те, щоб скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд. Вважає, що перегляд справи відбувався однобічно та поверхово. Суд вибірково підійшов до перевірки даних, що стали підставами до порушення кримінальної справи, вдався до їх оцінки, внаслідок чого прийняв рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, ухвалив кінцеве рішення, яке за процесуальним законом не вправі був ухвалювати.

Заслухавши доповідача, прокурора Кравченко Є.С., яка з посиланням на зазначені в поданні доводи просила скасувати ухвалу апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 які просили залишити без зміни рішення апеляційного суду, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів уважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Виходячи з положень ст. 382 КПК України апеляційний суд при перевірці судових рішень по даній категорії справ має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу, й не повинен вирішувати ті питання, які відносяться до компетенції місцевого суду.

Проте зазначені вимоги закону суд порушив.

Як убачається з матеріалів даної справи, підставами до порушення кримінальної справи стали документи – справа про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, у яких ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відобразили відомості, що не відповідали дійсності, й склали їх для того, щоб узаконити затримання ОСОБА_3 на більш тривалий час у зв’язку з перевіркою його причетності до злочинів проти власності.

Проаналізувавши ці та інші матеріали, прокурор дійшов висновку, що в них міститься достатньо даних, які вказують на вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дій, які підпадають під ознаки зловживання службовим становищем і службового підроблення. Аналогічних висновків дійшов й суд першої інстанції.

Апеляційний суд, виходячи із зазначених вище положень закону, замість перевірки правильності висновків місцевого суду про наявність у матеріалах дослідчої перевірки достатніх даних, які вказують на ознаки злочину, вдався до оцінки цих даних, при цьому фактично проревізував правильність рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності на підставі складених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 документів, незважаючи на існування з цього приводу відповідного судового рішення. Так дії суду є неприпустимими.

Крім того, апеляційний суд вийшов за межі наданих йому повноважень і за наслідками перегляду справи прийняв рішення про скасування постанови прокурора про порушення кримінальної справи і відмовив в її порушенні, хоча, про що зазначено вище, не вправі був ухвалювати.

За викладених обставин ухвала суду не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 січня 2010 року, винесену за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову прокурора Овідіопольського району Одеської області від 02 липня 2009 року про порушення кримінальної справи, скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду.