Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 та за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, на вирок цього суду від 21 січня 2009 року щодо ОСОБА_2

Оскаржуваною ухвалою кримінальну справу щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця та мешканця міста Вінниці, раніше не судимого,

про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, повернуто прокурору Вінницької області для проведення додаткового розслідування, а матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_2 виділено в окреме провадження.

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 25 березня 2007 року о 24-й годині та 26 березня 2007 року о 00 годин 30 хвилин, ставши свідком вчинення ОСОБА_2 та особою, що перебуває у розшуку скоєння тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та злочинів, передбачених п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, що є особливо тяжкими злочинами, усвідомлюючи їх тяжкість, з метою перешкодити правоохоронним органам розкрити зазначені злочини та притягнути винних до відповідальності, 26 березня 2007 року на власному автомобілі марки "Мерседес" р. н. НОМЕР_1, вивіз ОСОБА_2 та особу, що перебуває у розшуку, з місця події безпосередньо після вчинення злочинів, чим створив сприятливі умови для переховування ОСОБА_2 та особи, яка переховується до цього часу, від правоохоронних органів та уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, будучи неодноразово допитаним під час досудового слідства, не повідомив про відомі йому обставини вчинення злочинів і осіб, що їх вчинили, тобто вчинив заздалегідь необіцяне приховування тяжкого та особливо тяжких злочинів.

Вироком, що оскаржується,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянина України, уродженця міста Неверин Німеччини, мешканця міста Миколаєва, раніше не судимого,

- за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на одинадцять років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 296 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання - одинадцять років позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_2 виправдано.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні хуліганства та умисного вбивства ОСОБА_9 за таких обставин.

25 березня 2007 року, приблизно о 23-й годині ОСОБА_2 разом із знайомими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з дружиною та особою, яка перебуває у розшуку, після відвідування розважальних закладів протягом дня в м. Вінниця, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, приїхали до дискоклубу "Кумбари", розташованому в будинку № 2 по вулиці І. Богуна міста Вінниця, в якому знаходилися відвідувачі та мала відбутися дискотека.

Перебуваючи в залі цього клубу, приблизно о 24-й годині, ОСОБА_2 та особа, що перебуває у розшуку, дізнавшись від ОСОБА_5 що його штовхнув незнайомий хлопець, вирішили незнайомця побити.

З цією метою вони підійшли до незнайомця, який виявився ОСОБА_10, та проявляючи зневагу до існуючих правил поведінки, порушуючи спокій громадян, які знаходились у дискоклубі та нормальну діяльність цього закладу, ОСОБА_2 ножем, якого носив при собі, спричинив ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді порізу шиї, після чого разом з особою, що перебуває у розшуку кинули потерпілого на підлогу та завдали йому значну кількість ударів ногами і руками в голову, внаслідок чого спричинили ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді порізу на поверхні шиї справа в нижній третині, струсу головного мозку, забої м'яких тканин, переорбітальної гематоми, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В цей час ОСОБА_5, побачивши, що на допомогу ОСОБА_10 наближається його знайомий ОСОБА_11, завдав йому удари кулаком у голову, внаслідок чого ОСОБА_11 впав на підлогу і йому було спричинено тілесні ушкодження у виді садна правої лобної ділянки, синців обличчя, які належать до легких тілесних ушкоджень.

За вказані дії ОСОБА_5 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 квітня 2008 року.

Після цього злочинні дії ОСОБА_2, особи, що перебуває у розшуку, та ОСОБА_5 були припинені працівниками охорони дискоклубу, а потерпілих вивели із залу, де відбувалась дискотека.

ОСОБА_9, який є родичем ОСОБА_11 і який в цей час також відпочивав у дискоклубі "Кумбари", по мобільному телефону повідомив про побиття ОСОБА_11 та ОСОБА_10 свого рідного брата ОСОБА_9, який невдовзі приїхав до дискоклубу "Кумбари", щоб розібратись і викликав ОСОБА_2 та інших на вулицю для розмови.

Після цього ОСОБА_2, особа, що перебуває у розшуку та інші, невстановлені слідством особи, які відпочивали з ОСОБА_2, вийшли на вулицю і пішли за ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Зокрема, ОСОБА_2 та інші невстановлені слідством особи, що відпочивали з ОСОБА_2, почали рухатись за ОСОБА_9 по майданчику для стоянки автомобілів, де виникла сварка з приводу побиття ОСОБА_11 і його товариша, яка переросла в бійку, в ході якої підсудний ОСОБА_2 та інші невстановлені слідством особи, долаючи опір ОСОБА_9, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, за попередньою змовою, використавши малозначний привід - претензії ОСОБА_9 щодо побиття ОСОБА_11 і ОСОБА_10, умисно, з метою позбавлення життя потерпілого, завдали численні удари руками і ножами по різних частинах тіла ОСОБА_9

Зокрема, ОСОБА_2 ножем, якого носив при собі, в ході бійки спричинив ОСОБА_9 рану в область шиї та удар ножем в грудну клітку, спричинивши проникаюче поранення грудей, від якого невдовзі наступила смерть потерпілого.

Крім того, після вказаних подій, о 3-й годині 26 березня 2007 року, ОСОБА_2, рухаючись з особою, що перебуває у розшуку, по вулиці Космонавтів біля будинку № 17 в місті Вінниця зустріли ОСОБА_13, який повертався додому в стані алкогольного сп'яніння, зі знайомим.

Під приводом того, що ОСОБА_13, проходячи біля них, когось штовхнув, ОСОБА_2 та особа, що перебуває у розшуку, спільно, з хуліганських мотивів затягли ОСОБА_13 до кущових насаджень, де, використовуючи малозначний привід, завдали йому удари кулаками по голові, а особа, що перебуває у розшуку, крім того, завдала удару ножем в спину ОСОБА_13, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 зазначає, що суд безпідставно повернув справу щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування та просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Прокурор у своєму поданні на вирок щодо ОСОБА_2 посилається на те, що висновок суду щодо недоведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні замаху на умисне вбивство ОСОБА_11 не ґрунтується на сукупності доказів, досліджених під час судового розгляду. Зокрема, зазначає, що на порушення вимог ст. 334 КПК України, показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, допитаних під час судового слідства, а також показання свідка ОСОБА_17, оголошені в судовому засіданні, та ОСОБА_5, які вказуються на причетність ОСОБА_2 до вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_11, судом не взято до уваги.

Йдеться у поданні й про те, що потерпілий ОСОБА_11 вказує на причетність до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 свідком ОСОБА_18, про що свідчать і свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, але судом необґрунтовано залишено без задоволення клопотання про надання органу досудового слідства доручення про перевірку законності прийнятого рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_18

Також зазначає прокурор, що формулювання обвинувачення за епізодом вчинення ОСОБА_2 умисного вбивства є нечітким і неконкретним, в ньому не зазначено ні форми вини, ні сукупності мотивів і мети вчинення злочину.

Твердить прокурор і про призначення засудженому ОСОБА_2 надмірно м'якого покарання.

Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу - направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого ОСОБА_2, який, не визнаючи себе винним у вчиненні жодного з інкримінованих йому злочинів, просив залишити судове рішення щодо нього без зміни; захисника ОСОБА_3, яка підтримала думку свого підзахисного; обвинуваченого ОСОБА_1, який просив скасувати ухвалу щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд; думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання та заперечував проти задоволення касаційної скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає а подання має бути задоволено частково з таких підстав.

Повертаючи на додаткове розслідування кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за клопотанням прокурора, апеляційний суд належним чином умотивував своє рішення, зазначивши у ньому про те, які саме обставини мають бути з'ясовані органом досудового слідства.

Тому доводи касаційної скарги захисника щодо незаконності ухвали щодо ОСОБА_1 колегія суддів вважає необґрунтованими.

Разом із тим, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, суд допустив порушення вимог кримінально-процесуального закону

Згідно зі ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Виходячи зі змісту цієї норми закону, суд не вправі за результатами судового розгляду справи змінити обвинувачення підсудного на таке, що істотно відрізняється від пред'явленого за фактичними обставинами.

Проте апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

Так, органом досудового слідства ОСОБА_2, крім іншого, обвинувачувався в тому, що 26 березня 2007 року вночі, з метою позбавлення ОСОБА_9 життя, завдав йому двох ударів в область шиї ножем, якого носив при собі. У цей момент до ОСОБА_2 приєдналась особа, що знаходиться в розшуку, у якої також при собі був ніж. За попередньою змовою між собою, ОСОБА_2 та особа, що знаходиться в розшуку, під час розпочатої ними бійки, з хуліганських мотивів, з метою позбавити ОСОБА_9 життя завдали йому численні удари кулаками та ножами по тілу потерпілого, а ОСОБА_2 завдав йому удару ножем у груди.

У той же час апеляційний суд встановив та зазначив у вироку про те, що вбивство ОСОБА_9 ОСОБА_2 вчинив не з особою, що знаходиться у розшуку, а з іншими невстановленими слідством особами.

При цьому суд зазначив, що невстановлені особи разом із ОСОБА_2 з метою позбавлення життя ОСОБА_9 завдали потерпілому численні удари руками і ножами по різних частинах його тіла.

Отже, обвинувачення ОСОБА_2 за епізодом умисного вбивства ОСОБА_9, яке суд визнав доведеним, істотно відрізняється за фактичними обставинами від пред'явленого органом досудового слідства, а тому колегія суддів вважає, що апеляційний суд у цій частині, на порушення вимог ст. 275 КПК України, вийшов за межі судового розгляду.

Крім того, за змістом ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку має бути зазначено ставлення підсудного до пред'явленого обвинувачення і наведена оцінка доводів, на які він послався на свій захист.

Проте зазначених вимог закону апеляційний суд у повній мірі не дотримався.

Як видно з протоколу судового засідання, ОСОБА_2 визнав себе винним частково у вчиненні вбивства ОСОБА_9, у решті пред'явленого обвинувачення підсудний своєї вини не визнав.

ОСОБА_2 твердив, що ніяких хуліганських дій в залі дискоклубу "Кумбари" не вчиняв і нікого не бив. ОСОБА_9 пред'явив йому необґрунтовані претензії щодо побиття його брата і зініціював бійку. Підсудний зазначав, що ОСОБА_9 ударив його рукою, потім коліном у пах, після чого став душити за шию, захвативши ззаду руками, та продовжував бити. За словами ОСОБА_2, він за допомогою ножа захищався від ударів руками і ногами ОСОБА_9

Апеляційний суд доводів ОСОБА_2, на які він послався на свій захист, не проаналізував та не навів у вироку їх оцінки.

Зазначав ОСОБА_2 і про те, що не знає, хто заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_13 та твердив, що вперше побачив його в суді.

Потерпілий ОСОБА_13 в судовому засіданні також стверджував, що ОСОБА_2 він вперше побачив у суді і підсудний не причетний до заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Зазначав ОСОБА_13 і про те, що працівники міліції показали йому фотографії двох чоловіків і сказали, що саме ці особи його підрізали. Вказаних осіб для впізнання працівники міліції йому не пред'являли.

Проте, пославшись у вироку на протокол пред'явлення для впізнання по фотознімкам як на доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні протиправних дій щодо ОСОБА_13, суд ні доводів підсудного ні доводів потерпілого щодо непричетності ОСОБА_2 до вчинення злочину належним чином не проаналізував і не дав їм оцінки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_2 постановлено з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Під час нового судового розгляду мають бути перевірені й інші доводи, викладені у касаційному поданні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Касаційне подання прокурора задовольнити частково. Вирок апеляційного суду Вінницької області від 21 січня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу щодо нього - направити на новий судовий розгляд.