Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 4 червня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 1 ст. 366 КК України на 850 грн. штрафу з позбавленням права займатися всіма видами підприємницької діяльності строком на один рік.

За ст. 221, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючу судимості,

за ч. 1 ст. 366 КК України на 850 грн. штрафу з позбавленням права займатися всіма видами підприємницької діяльності строком на один рік.

За ч. 5 ст. 191 КК України ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні злочину,

Суд визнав арбітражного керуючого ОСОБА_1 і приватного підприємця Водолазську винуватими у тому, що вони 24 і 25 травня 2004 року за попередньою змовою під час ліквідаційної процедури ВАТ "Скляний завод імені Артема", що в м. Артемівську Донецької області, перший - з метою дотримання строків ліквідаційної процедури, а друга - з метою отримання заборгованості по заробітній платі, вчинили службове підроблення.

Так, ОСОБА_1, будучи ліквідатором ВАТ "Скляний завод імені Артема", за попередньою змовою з помічником ліквідатора Водолазською, знаючи, що перед цим товариством мають дебіторську заборгованість ТОВ "Донростсельхозтехника" (м. Ростов-на-Дону Російської Федерації) та ТОВ "Вікторія" (м. Миколаїв), всупереч вимогам закону цю інформацію приховав від комітету кредиторів і одноособово від імені ВАТ "Скляний завод імені Артема" уклав договори з ПП "Юридичне агентство по вирішенню господарських проблем" і з приватним підприємцем ОСОБА_2 про уступку вимоги боргу від зазначених товариств на суми, відповідно, 21.082,862 грн. і 104.931,77 грн., а у звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс вніс неправдиві відомості про відсутність у підприємства будь-якої дебіторської заборгованості. На підставі цих документів ухвалою Господарського суду Донецької області від 1 червня 2004 року було затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс ВАТ "Скляний завод імені Артема" та постановлено рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута ВАТ "Скляний завод імені Артема".

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він з корисливих мотивів за попередньою змовою з Водолазською при банкрутстві ВАТ "Скляний завод імені Артема" умисно приховав майнові зобов'язання, сфальсифікував документи, які відображають господарську і фінансову діяльність, заволодів чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, перевищив свої службові повноваження, вчинив замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах, а також вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Водолазська обвинувачувалася в тому, що вона з корисливих мотивів за попередньою змовою зі Шкодою при банкрутстві ВАТ "Скляний завод імені Артема" заволоділа чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, а також вчинила службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Розглядаючи справу, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили лише службове підроблення, тому перекваліфікував дії кожного з них з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України. Обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 221, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, на думку суду, не знайшло свого підтвердження, тому він виправдав їх за цими статтями обвинувачення.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд. Вказує, що суд розглянув справу однобічно й неповно, і його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Твердить, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ст. 221, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, а ОСОБА_2 - за ч. 5 ст. 191 КК України, крім того, необґрунтовано перекваліфікував їхні дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка частково підтримала касаційне подання і просила скасувати вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з направленням справи на додаткове розслідування, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не має підстав для його задоволення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні службового підроблення, а також про відсутність у діях ОСОБА_1 складів злочинів, передбачених ст. 221, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, а в діях ОСОБА_2 - складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, належно вмотивовані.

Суд установив, що постановою Господарського суду Донецької області від 4 грудня 2003 року ВАТ "Скляний завод імені Артема" було визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на шість місяців і ліквідатором призначено ОСОБА_1, який у свою чергу уклав трудову угоду з приватним підприємцем Водолазською про надання йому юридичної допомоги в ліквідаційній процедурі. Оскільки ліквідаційна процедура була обмежена строком, який закінчувався 4 червня 2004 року, ОСОБА_1, маючи дані про те, що перед товариством мають дебіторську заборгованість інші підприємства, і всі спроби стягнути цю заборгованість - невдалі, тому він за попередньою змовою з Водолазською з метою приховати цей факт вніс завідомо неправдиві відомості у звіт ліквідатора від 24.05.2004 року та ліквідаційний баланс від 20.05.2004 року про відсутність у підприємства будь-якої дебіторської заборгованості. Зазначені сфальсифіковані документи стали підставою для постановлення господарським судом рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута ВАТ "Скляний завод імені Артема".

Про це свідчать як показання свідків, так і сукупність всіх інших доказів у справі.

Як твердив свідок ОСОБА_3 - колишній директор ВАТ "Скляний завод імені Артема", незважаючи на те, що рішеннями судів від 25.12.2002 року і 10.07.2000 року було постановлено стягнути дебіторську заборгованість з ТОВ "Донростсельхозтехника" (м. Ростов-на-Дону Російської Федерації) та ТОВ "Вікторія" (м. Миколаїв) на користь ВАТ "Скляний завод імені Артема", проте отримати ці гроші товариство так і не змогло.

За словами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, арбітражний керуючий ОСОБА_1 дійсно не повідомив комітет кредиторів про дебіторську заборгованість, так само як і про можливість уступки вимоги цієї заборгованості. Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що звіт ліквідатора ОСОБА_1 не містив даних про дебіторську заборгованість.

У такому разі кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України є правильною.

Будь-яких даних про те, що діями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було заподіяно ОСОБА_1 державним та громадським інтересам чи вони спричинили тяжкі наслідки, або про те, що засуджені могли заволодіти майном у виді дебіторської заборгованості, у матеріалах справи немає.

Сам ОСОБА_1 неодноразово пояснював, що, оскільки реальної можливості одержати з дебіторів борг до закінчення строку ліквідаційної процедури не було, він уклав договори уступки вимоги заборгованості з ПП "Юридичне агентство по вирішенню господарських проблем" в особі ОСОБА_10 і з приватним підприємцем ОСОБА_2 Після укладення цих договорів він вже не мав можливості управляти майном у виді дебіторської заборгованості, дебітори так борг і не повернули, а у разі б повернення, про такі дії було б відомо податківцям.

Як убачається з показань ОСОБА_2, вона на підставі договору уступки намагалася одержати борг з ТОВ "Вікторія", проте їй це не удалося.

Зазначені показання засуджених судом не були спростовані.

Крім того, за словами свідка ОСОБА_10, вимогою боргу на виконання укладеного зі Шкодою договору уступки вона не займалася, оскільки це було безперспективно, юристи скляного заводу це питання не змогли вирішити упродовж трьох років. Цей факт підтверджується рядом письмових доказів.

Таким чином будь-яких даних, які були б підставою визнавати дії ОСОБА_1 такими, що за своїми ознаками утворюють склади злочинів, передбачених ст. 221, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, а ОСОБА_2 - ч. 5 ст. 191 КК України, судом не встановлено. Тому вирок про виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в цій частині обвинувачення є законним.

Вважати, що суд допустився упередженості чи необ'єктивності при розгляді цієї справи або не виконав ті чи інші норми КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів ухвалила:

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2- без зміни.