Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 4 червня 2009 року кримінальну справу за засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18 грудня 2007 року

ОСОБА_1,

1968 року народження, судимого,

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі;

за ч.4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

По справі вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 19 травня 2007 року близько 21 год., будучи у стані алкогольного сп'яніння, у дворі буд.АДРЕСА_1, вчинив розбійний напад на ОСОБА_2, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, а саме - наніс удар ножем в живіт, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, та заволодів майном потерпілого на загальну суму 972 грн.

21 травня 2007 року близько 5 год. ОСОБА_1, у стані алкогольного сп'яніння, біля кафе "Космос", розташованого на розі траси Москва-Сімферополь та Оріхівське шосе у м.Запоріжжі, під час сварки умисно наніс не менше трьох ударів ножем ОСОБА_7 у живіт, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу направити на нове розслідування. Посилається на необгрунтованість його засудження, порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноту та однобічність під час досудового та судового слідства, застосуванням незаконних методів ведення слідства, порушення права на захист.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів грунтується на доказах, зібраних по справі. Так, вина засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, який показав, що засуджений вимагав компенсацію за образу, вдарив його ножем у живіт та забрав мобільні телефони і гаманець, аналогічними показаннями під час очної ставки з ОСОБА_1 показаннями свідка ОСОБА_3, який показав про обставини вчинення злочину; свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними висновку судово-медичної експертизи про характер, ступінь тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_2, даними протоколу огляду та вилучення у ОСОБА_5 мобільного телефону, який був впізнаний потерпілим як належний йому.

Посилання засудженого про те, що розбійний напад на ОСОБА_2 вчинено іншою особою, є непереконливими, оскільки вони спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, яким суд дав належну оцінку, а також правильно вмотивував своє ставлення до зміни показань потерпілим ОСОБА_2.

Висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6, який пояснив про обставини, за яких засуджений заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, показаннями останнього під час очної ставки з ОСОБА_1 показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; даними протоколів впізнання свідками ОСОБА_1; даними висновку судово-медичної експертизи про характер, ступінь, локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6, механізм їх заподіяння.

Отже, суд повно і всебічно дослідив зібрані докази і правильно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст. 121 та ч.4 ст. 187 КК України. Покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Посилання на порушення права ОСОБА_1 на захист та на отримання доказів по справі незаконним шляхом, необгрунтовані. Так, засуджений під час досудового слідства не подавав скарг про застосування щодо нього морального або фізичного тиску з боку працівників міліції, у суді про незаконні методи ведення слідства не заявляв. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві та у суді були роз'яснені процесуальні права і він відмовився від участі захисника.

Непереконливими є посилання у касаційних скаргах на допущену судом неповноту судового слідства внаслідок того, що в судовому засіданні не були допитані свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_8, показання яких мають суттєве значення. З матеріалів справи видно, що судом були вжиті передбачені законом заходи для допиту свідків в суді, про що свідчать постанови суду про їх примусовий привід для дачі показань в судовому засіданні, однак у зв'язку з неможливістю їхньої явки судом було прийнято рішення про оголошення показань свідків, які вони давали на досудовому слідстві.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, не виявлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для її призначення до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1