Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 17 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок апеляційного суду Сумської області від 11 березня 2010 року щодо ОСОБА_1,

вироком Буринського районного суду Сумської області від 10 грудня 2009 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Буринь Сумської області, згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначено йому за цим законом із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 800 грн.

Прийнято рішення щодо речових доказів і судових витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

6 вересня 2009 року близько 15 год. ОСОБА_1 з метою незаконного придбання, зберігання та виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу для особистого вживання без мети збуту назбирав у чагарниках на полі Буринського району Сумської області дикоростучі рослини конопель і переніс їх у рюкзаку та руках до лісосмуги, де хотів заховати і залишити сушитися, щоб пізніше перенести до місця свого проживання.

Але під час перебування у лісосмузі, приблизно о 18 год. того ж дня, ОСОБА_1 було затримано працівниками міліції, які вилучили у нього вищевказані дикоростучі рослини конопель вагою у невисушеному стані 5340г.

Згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 749 від 21.09.09. вилучена у ОСОБА_1 рослинна маса темно-зеленого кольору має ботанічні ознаки рослини коноплі, містить тетрагідроканабінол і є канабісом – особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено.

На вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 прокурором, який затвердив обвинувальний висновок у справі, було подано апеляцію, в якій ним ставилося питання про скасування зазначеного вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості та ухвалення нового вироку з призначенням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України покарання у виді позбавлення волі на 2 роки.

Розглянувши дану справу в апеляційному порядку, апеляційний суд Сумської області ухвалив новий вирок від 11 березня 2010 року, яким вирок Буринського районного суду Сумської області від 10 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасовано та призначено йому за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді арешту на строк 3 місяці. В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, ставить питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості. Мотивує тим, що при обранні ОСОБА_1 виду й міри покарання апеляційним судом не було враховано ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, розмір вилученого у нього особливо небезпечного наркотичного засобу, який є великим, та особу засудженого, який ніде не працює.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України у касаційному поданні не заперечуються.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, які пом’якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Так, судом було враховано позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання, визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненому, його молодий вік.

Зазначені обставини було визнано судом такими, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, даючи підстави для призначення йому більш м’якого покарання, ніж передбачено кримінальним законом, за яким його було засуджено.

Тому суд застосував ст. 69 КК України і призначив ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, зазначеної в санкції ч. 2 ст. 309 КК України, у виді штрафу в розмірі 800 грн.

Розглянувши дану кримінальну справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, визнавши його обґрунтованим, з чим погоджується і колегія суддів.

Проте, апеляційний суд дійшов висновку, що при призначенні ОСОБА_1 за вчинений ним злочин покарання у виді штрафу суд першої інстанції не врахував кількість вилученого у нього наркотичного засобу та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, а тому вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасував і призначив йому за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Враховуючи конкретні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину, підстав вважати призначене йому апеляційним судом покарання занадто м’яким не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1, не встановлено.

Таким чином, розглянувши справу в межах касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 з наведених у поданні мотивів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Сумської області від 11 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.