Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 17 червня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними поданням прокурора та скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 2 червня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу -

2 листопада 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України

на три роки позбавлення волі,

7 жовтня 2008 року звільненого від відбування покарання

умовно – достроково на дев’ять місяців 13 днів,

за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України повністю приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком і остаточно за сукупністю вироків йому призначено чотири роки дев’ять місяців 13 днів позбавлення волі,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

неодноразово судимого, останнього разу -

3 лютого 2006 року за ч. 2 і ч. 3 ст. 185 КК України

із застосуванням ст. 69 КК України та

на підставі ст. 70, ст. 71 КК України

на шість місяців арешту та 600 грн. штрафу,

за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі,

Суд визнав ОСОБА_5 і ОСОБА_6 винуватими у тому, що вони 9 січня 2009 року за попередньою змовою, обидва у стані сп’яніння, вдерлися до будинку ОСОБА_7 і відкрито заволоділи майном потерпілого на суму 960 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій засуджених, твердить, що призначене кожному з них у мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України покарання є м’яким. Зазначає, що суд не врахував належним чином дані про особи ОСОБА_5 і ОСОБА_6, ступінь тяжкості вчиненого ними злочину та конкретні обставини справи.

Засуджений ОСОБА_5 у касаційній скарзі з доповненнями до неї просить скасувати вирок та ухвалу з направленням справи на додаткове розслідування, або змінити судові рішення, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 186 на ч. 3 ст. 185 КК України та пом’якшити покарання, застосувавши правила ст. 69 КК України. Твердить, що інкримінованого злочину не вчиняв, до потерпілого насильства не застосовував, всі докази у справі є сфальсифікованими. Звертає увагу, що судові інстанції розглянули справу поверхово, упереджено, з порушеннями норм КПК України (1001-05) , а апеляційний суд взагалі не дав відповіді на доводи його апеляції про безпідставне засудження.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, підтримав касаційне подання і просив скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Визнаючи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 винуватими у вчиненні грабежу за викладених у вироку обставин, суд послався на матеріали справи.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання засудженим, та призначаючи кожному з них покарання в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України, суд, як видно з вироку, послався виключно на те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повернули крадене потерпілому і останній не мав претензій до них.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 неодноразово судимі, перший – двічі, другий – шість разів, проте вони на шлях виправлення не стали і знову, будучи у стані сп’яніння (т. 1 а. с. 18 – 19), вчинили тяжкий злочин, ОСОБА_5, крім того, вчинив цей злочин у період умовно-дострокового звільнення. Засуджені ніде не працювали, характеризувалися негативно (т. 1 а. с. 192, 202). Зазначені обставини суд повною мірою не врахував, а апеляційна інстанція не звернула уваги на ці упущення.

Ураховуючи наведене, доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість вироку та ухвали і необхідність скасування судових рішень через м’якість призначеного ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання є слушними.

Вирок та ухвала щодо обох засуджених підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і в разі доведеності винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене кожному з них покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити у повному обсязі, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 2 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.